Розділ 8

Я переступила поріг будинку, відчуваючи дивну суміш утоми та азарту. Страх відступив, поступившись місцем чистій, холодній цікавості. Дзеркало у вітальні тепер стало загадкою, яку я повинна розгадати. Я поставила сумку на підлогу і рішуче підійшла до нього.
Цього разу я не чекала спалахів. Я торкнулася його холодної поверхні обережно, ніби торкаючись невідомого звіра. Я подивилася у своє відображення, намагаючись знайти відповідь у власних очах. Я тихо запитала його вголос, що саме воно намагається мені повернути і як це пов'язане зі мною. Але дзеркало залишалося мовчазним. Моє відображення просто безглуздо повторювало рухи моїх губ.
Я відступила, розчарована. Можливо, це не працює за моїм бажанням. Я пішла на кухню і приготувала собі міцний чай, щоб заспокоїтися.
Пізніше, сидячи на дивані, я взяла ноутбук, щоб знайти хоч якісь зачіпки. Я ввела в пошуковик: "старовинне дзеркало з темного дерева, Каліфорнія". Пошук видав тисячі схожих картинок інтер'єрів. Спроби знайти історію мого орендованого будинку теж закінчилися нічим — звичайний особняк, що здавався через агенцію.
Раптом я знову відчула знайоме поколювання на шкірі. Погляд мимохідь упав на дзеркальну поверхню, і в ній на мить промигнув швидкий спалах. Я побачила екран свого робочого комп'ютера, на якому раптом відкривається абсолютно порожня папка, а чиясь темна, розмита чоловіча тінь швидко відходить від мого столу. Видіння зникло, залишивши мене з жахливим відчуттям передчуття підступного саботажу. Я чітко відчула: хтось в офісі збирається повністю знищити мою роботу. Підкоряючись захисному інстинкту, я вирішила, що відтепер буду дублювати всі фінальні файли на окрему робочу флешку, яку замикатиму в столі.