Життя за чужим кресленням

Розділ 6


Я стояла перед дзеркалом, тримаючи в руках стару ковдру. Його темна поверхня, здавалося, притягувала мій погляд, як вир. Усередині мене точилася боротьба. Одна частина мене, раціональна, хотіла просто накрити його, викинути з дому і ніколи не згадувати. Інша, інтуїтивна, була паралізована страхом. Я відчувала його холод, чула його мовчання, яке було гучнішим за будь-який крик. Ковдра в моїх руках здавалася надзвичайно важкою.
Я наважилася зробити крок уперед. Я простягнула руку, щоб накрити дзеркало, але в цей момент його глибока поверхня ніби хитнулася. Я відступила, злякана, і впала на коліна, а ковдра вислизнула з моїх рук. Кімната попливла, і я знову провалилася у спалах пам'яті.
Цього разу це був чистий, концентрований панічний жах. Я бачила розмиті цифри на моніторі, які стрімко мінялися, руйнуючи чиюсь роботу, і чула далекий, сповнений гніву та розчарування чоловічий голос: «Це кінець, Олівіє. Твоя помилка знищила все». Я бачила себе, яка плаче від несправедливості та безсилля, не розуміючи, як це сталося.
Видіння зникло так само швидко, як і з’явилося. Я залишилася сидіти на підлозі, важко дихаючи. Моя підсвідомість кричала про якусь фатальну помилку, пов'язану з роботою та цифрами. І завтра мені доведеться йти в офіс, маючи це моторошне попередження всередині.
 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше