Розділ 4

Я не могла заснути. Мої думки крутилися навколо цього дзеркала. Я знову і знову уявляла своє відображення в червоній сукні. Я намагалася знайти логічне пояснення, але нічого не спадало на думку. Цей кошмар, здавалося, був реальністю, і я не знала, що робити з цим дзеркалом, яке раптом стало джерелом страху.
Ранок прийшов швидко. Я була повністю виснажена, але мусила йти на роботу. Я швидко вимкнула будильник і випила кави. Я відчувала себе розсіяною. Думки були лише про дзеркало. Занурена у свої переживання, я підійшла до шафи, наче на автопілоті витягла одяг, швидко переодяглася і поїхала в офіс.
Тільки на роботі, коли я випадково поглянула у велике скляне вікно будівлі, я відчула, як моє серце починає битися швидше. Я з подивом усвідомила, що зараз одягнена в ту саму червону сукню, яку побачила напередодні ввечері у видінні, хоча збиралася йти в сірому костюмі. Я намагалася знайти логічне пояснення, але нічого не спадало на думку. Наче моя підсвідомість сама керувала моїми руками зранку, витягуючи речі з глибини гардероба.
На роботі я була як у тумані. Я не могла зосередитися на проєктах, і мої колеги це помітили. Етан підійшов до мене і запитав:

- Олівіє, з тобою все гаразд? Ти виглядаєш змученою. Я намагалася посміхнутися, але мені це не вдалося. -Усе добре, просто не спала всю ніч, — відповіла я.
Джеймс почув нашу розмову і зверхньо подивився на мене.

-Це ж не виправдання, Олівіє. Нам потрібно здати проєкт до кінця місяця, — сказав мені.
Я відчувала, як моє серце стискається від сорому. Він мав рацію. Я поводилася непрофесійно, але я не могла з собою нічого вдіяти.