Розділ 3

Я повернулася додому близько сьомої вечора, повністю виснажена, але з приємним відчуттям виконаного обов’язку. Голова гуділа від нових імен, планів і завдань, але я відчувала задоволення. Це був мій перший крок до незалежності.
Я кинула погляд на дзеркало у вітальні. Воно все ще стояло там, мовчазне і дивне, не вписуючись в інтер'єр. Я посміхнулась, а у дзеркалі відображення залишилося сумним. Я відчула тривогу, але подумала, що просто здалося, і вирішила розібратися з ним завтра. Зараз у мене не було на це сил. Я переодяглася в зручний домашній одяг і вирішила приготувати собі вечерю.
Я увімкнула музику, що завжди допомагала мені розслабитися. Увімкнула плейлист з улюбленими джазовими композиціями. Мелодії джазу, які я любила ще з дитинства, наповнили мій дім затишком. Я почала готувати пасту з томатами та базиліком. Нарізаючи овочі, я думала про свій перший робочий день. Він був важким, але я відчувала, що це моє місце. Я була впевнена в собі, як ніколи раніше. Після вечері я вирішила трохи прогулятися, щоб розвіяти думки.
Я спустилася до океану. Вечірній бриз був теплим і лагідним. Я скинула сандалі і пройшлася по воді, відчуваючи, як пісок ковзає між пальцями. Це був ідеальний момент, щоб відпочити. Я стояла на березі, милуючись тим, як сонце сідає за обрій, коли мій погляд зупинився на чорному позашляховику, що стояв на узбережжі. Щось у його масивних кутастих контурах здалося мені до болю знайомим. Раптовий напад безпричинної тривоги стиснув горло. Я напружилася, намагаючись згадати, де саме могла бачити цю машину, але в голові виникла лише глуха порожнеча. Я різко відвернулася, намагаючись переконати себе, що таких позашляховиків тисячі, і повернулася до будинку.
Вдома я вирішила прийняти душ і лягти спати. Коли я вийшла з ванної кімнати і мигцем поглянула в старовинне дзеркало, то миттєво відступила. Моє відображення здалося мені абсолютно чужим, значно молодшим і заляканим. А в наступну секунду перед очима пронісся розмитий, але яскравий спалах: я стою посеред незнайомого кабінету, одягнена в яскраво-червону сукню, а в повітрі висить відчуття повної катастрофи. Видіння зникло так само раптово, як і з’явилося. Мене затрясло. Що це було — гра втомленого розуму чи галюцинація?