Життя як воно Є...

Епілог

Через рік.
Невеличке містечко на узбережжі Португалії. Теплий вітер доносив запах океану та свіжої випічки.
Марко стояв на риштованні, обережно відновлюючи старовинну фреску на стіні каплиці. Знизу за ним спостерігала Еліза, яка щось жваво малювала у своєму блокноті кольоровими олівцями.
На порозі з'явилася жінка з темним коротким волоссям. На ній були прості джинси й біла футболка. В її очах більше не було холодної сталі Тіні — лише спокійна, глибока сірість мирного неба. Вона тримала в руках паперовий пакет із теплими круасанами та дерев'яну фігурку вовка, яку Сашко допоміг їй знайти та відновити.
Вона посміхнулася Марко, і він посміхнувся у відповідь, спускаючись до неї.
Це було життя. Життя як воно є — без кодів, без наказів, без масок. І воно було прекрасним.

Lesly

Подобається

#1588 в Фентезі
#275 в Бойове фентезі
#325 в Фантастика
#102 в Наукова фантастика

У тексті є: життя, сила волі, бойові сцени

Відредаговано: 15.07.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись