***
Якщо ти плануєш одного разу прокинутися відомим , приготуйся сотні мільйонів разів заснути ніким...
***
І хай для світу я холодна й крижана - ти знаєш іншу я...
***
Ось так відразу
слова у вірші
а як же небо ?
і спокій тиші ?
***
Як я можу сказати що вартую щось без нього - якщо без нього я лиш тінь , відголосок , туман і негода...
***
Хаос є найвищою формою порядку. В ньому , принаймні , все чесно та законно.
***
Сумнів є тяжким гріхом.
Та все ж по справжньому тяжким є сумнів у самому собі.
***
Що означає "кохати" ?
Жити тільки тобою ? Ні.
Це означає не заважати тобі жити іншими.
***
Не поспішай заздрити іншій людині і щосили бажати опинитися на її місці.
Ти ж не маєш сили відати , що саме втаємничується всередині того , кому ти заздриш.
Цілком можливо , що там стільки комплексів та зла , що ніяким закляттям та відшіптуванням не буде до снаги змінити це.
***
Цієї розмови могло б і не відбутися , якби...
Якби вона не написала йому першою.
***
- Пані , а скільки Вам років ?
- Один чоловік.
***
- Що смакує найкраще - кохання чи щастя ?
- Чоловічі серця.
***
А потім її питали - а відкіля ти то все знаєш ?
А вона всміхалася і продовжувала далі дивитися довкола себе.
***
Скільки коштує любов ?
Недорого. Одне життя.
***
Для неї не існувало поняття " кава з цукром "...
Навіщо додавати цукор , коли її кава завше була із цукеркою ?
***
Тиша може бути ліками. Якщо дозування є правильним.
***
Ви можете скільки завгодно разів розбивати моє серце...
В моїй кишені завше є скотч...
***
Всі любили веселку , а вона - дощ.
Всі шукали щастя , а вона - чистий папірець для вірша.
***
Ти кажеш , що любиш її...
Але вагаєшся при очевидному - білі ромашки чи рожеві тюльпани...
***
Як ти зрозумів , що це Вона ?
В ній було затишно , як вдома.
***
Дивитися під ноги , аби не помічати оточуючих ?
Дивитися на небо , аби помічали тебе.
***
Їй так кортіло розповісти все і всим , що вона постійно мовчала.
***
- Ви такі щасливі ! Певно Ви володар власного життя ?
- Я іллюзіоніст.
***
Піднятися на вершину , досягти успіху , перемогти...
Красно дякую , але ще зі шкільних уроків геометрії я зрозуміла очевидну істину - глухий кут не має виходу , лише вхід.
***
- Коли ти востаннє була на морі ? - в'їдливо запитувала щодня Заздрість
- А воно нікуди від мене й не йшло , - щоразу відповідала Вона , обережно торкаючись мушлі на саморобному браслетику.
***
- Чому Ви обрали саме артгаузність та сюрреалізм ?
- Мені подобається вдавати із себе генія.
***
Вона неймовірно раділа кожній помилці і неймовірно засмучувалась щасливим збігам обставин. Оточуючі мали її за дурепу і банально не розуміли такого ставлення до життя. Хіба ж то так можна ? Хіба так є правильно ?
Звісно , ні. Якщо в помилці не вбачається шанс на виправлення , то певно що й вдача здаватиметься чимось природнім , а не кредитом довіри від власної долі.
За помилки розрахунок простий - почати все спочатку. А от кредит...
Чи бачили ви хоч один кредит , котрий не довелося б сплачувати - вчасно і з відсотками ?
***
А мати за звичку щовечора занотовувати важливе до щоденника - то те ще випробування.
Особливо , коли у більшості випадків мусиш обирати між описом прання , готуванням та спринтерськими забігами під кодовою назвою "товар по акції".
***
Чоловіки все ж цікаві... Факт. Спочатку один слізно благає Бога про пару і Бог дарує йому жінку , своє останнє диво...
А потім мільярди дорікають претензіями Диявола , вимагаючи інструкцію до цього дива...
***
Вона апріорі не мала змоги нормально сприймати понеділки у своєму житті...Понеділки , перші числа , початок року...
Чорт , це було завжди ніби електричний стілець за власним бажанням...
Вона ненавиділа понеділки - її все влаштовувало в житті і нічого не кортіло починати спочатку...
***
Їй стільки разів казали , що час лікує...
Що врешті - решт вона звикла не допомагати собі взагалі...
Пливти за течією виявилося найпростішим та найлегшим у житті...