Несподівана снігова лавина

Зимовий парк сяяв білим снігом, а друзі йшли вузькою стежкою, щільно кутаючись у шарфи. Ейпріл тримала на руках білосніжного кошеня, яке вже трохи зігрілося та задоволено муркотіло.

Мікі: Ну що, друзі, як ми назвемо цього пухнастого героя?

Рафаель: Героя? Він сидів у кущах і навіть не намагався вибратися. Назвемо його Ледарем.

Ейпріл (з невдоволенням): Раф, припини! Це ж маленький котик, а не якийсь боксер.

Карай: А як щодо Щастика? Він виглядає так, ніби принесе купу радості.

Діана: Хм, звучить мило, але надто банально.

Лео: Тоді, можливо, Кристал? Він же такий білосніжний, як сніжинки.

Ренет: Кристал? Це більше на ім’я для прикраси схоже. Давайте щось простіше.

Міккі: А може, Піца? Бо я люблю піцу, а він такий класний, як піца.

Донні (закочуючи очі): Міккі, серйозно?

(Донні на кілька секунд задумується, дивлячись на кошеня, яке саме облизувалося після того, як спробувало лапкою торкнути сніг.)

Донні: А як щодо Сніжка? Це ж ідеально для нього. Біленький, як сніг, і такий же легкий.

(Усі замовкають, думаючи над пропозицією.)

Ейпріл (усміхається): Мені подобається. Сніжок! Це звучить ніжно і точно йому підходить.

Карай: Згодна. Його шерсть прямо як снігова ковдра.

Мікі: Ну гаразд, я за Сніжка, але він усе одно виглядає, як маленький піца-любитель.

Раф: Сніжок так Сніжок. Головне, щоб він не перетворився на хуртовину.

Ренет: Чудове ім’я. Добре, що ми швидко дійшли згоди.

(Кошеня, ніби розуміючи, що його щойно назвали, тихо нявкає. Ейпріл притискає його ближче, і вони всі сміються.)

Друзі продовжували прогулянку, обговорюючи, як краще доглядати за Сніжком. Ейпріл йшла трохи позаду, притискаючи кошеня до себе, коли раптом з найближчого дерева з гучним тріском зірвалася хвиля снігу.

Ейпріл: Ой!

(Сніг обрушився прямо на неї, але вона встигла щільно притиснути шарф із кошеням, щоб його не зачепило. Ейпріл опинилася по коліна в снігу, вкриваючись білим пухом.)

Доні (розвертається і мчить до неї): Ейпріл! Ти ціла?

(Він швидко допомагає їй піднятися й починає струшувати сніг із її куртки.)

Ейпріл (усміхаючись, хоча трохи здивована): Я в порядку. Головне, що Сніжок не постраждав.

(Вона обережно розгортає шарф, показуючи кошеня, яке виглядало трохи наляканим, але цілим і неушкодженим.)

Доні: Ти молодець. Якби не ти, він міг би злякатися ще більше.

(До них підбігають інші.)

Лео: Що сталося?

Карай: Ти ціла?

Раф: Хто напав? Снігова лавина?

Ейпріл (сміючись): Так, лавина з дерева. Все нормально, хлопці. Просто трохи несподівано.

Діана: Добре, що ти встигла прикрити Сніжка. Він навіть виглядає героєм у цьому шарфі.

Міккі: Ха, тепер він не тільки Сніжок, а ще й Сніговий Лицар!

Ренет: А ти справжній рятівник. Сніг — це не жарти.

Ейпріл: Заспокойтеся, я точно в порядку. Тільки снігу тепер трохи більше, ніж мені хотілося б.

(Вона кидає грудку снігу в Рафаеля, який сміється, ухиляючись.)

Доні: Ну, давайте будемо обережнішими. Сніг може впасти й з інших дерев.

(Усі погоджуються. Ейпріл поправляє шарф, знову ховаючи кошеня, і вони продовжують йти далі, уважніше дивлячись угору.)