Розділ 3

«Раса»

Вибору немає. За замовчуванням людина. Що це означає? Ну, швидше за все, інші раси в грі присутні, але за них грають тільки НПС. Це вони дарма. Треба буде сказати Нестору Івановичу, що кількість геймерів, які бажають відчути себе в тілі іншої істоти, не менша за тих, хто приходить у гру випускати пару. Увівши це обмеження, вони самі відріжуть величезний сегмент ринку, а це, знову ж таки, не є гут для бізнесу.

Стать?

Ставлю галочку навпроти — «Чоловіча»

З орієнтацією в мене все гаразд, і хоч діагноз цей бік людських стосунків для мене закрив наглухо, — не те що від фізичної близькості, від банального поцілунку взасос можу в ящик зіграти, через надмірний сплеск емоцій, — все ж волію бачити жіноче обличчя навпроти наживо, а не у дзеркалі.

Клас?

Лінійка не так, щоби величезна, але вражає. Прогорнувши побіжно, оскільки свій вибір вже зробив, бачу, що в списку присутні практично всі професії, які тільки існували в часи середньовіччя.

А ось це перебір. Заохочувати безумство не варто. Ткне хтось через неуважність, наприклад, профу «золотаря», — і потім смердітиме на всіх форумах, яка це тупа іграшка і як фірма жорстоко розвела його, засунувши в непридатного для прокачування перса і вимагаючи оплату за зміну аккаунта.

«Розбійник»

Система зависла на мить, а потім видала розширений список:

«Степовий розбійник», «Лісовий розбійник», «Мисливець за караванами», «Міський грабіжник», «Пірат»

Ну, непоганий вибір. Є над чим замислитися. Треба читати. Хоча… На морську романтику мене точно не тягне. Безконечна бовтанка на борту якогось корита, обмежений простір, одна і та ж команда головорізів, серед яких ще треба завоювати авторитет… Ні, на фіг такі пригоди. Степ чи пустеля? Аналогічно… Пилюка, вітри, пекуче сонце чи тріскучий мороз. Туди ж… Місто? Звучить краще, але усі ці кам’яниці та асфальт-бруківка і в реалі обридли. Хочеться природи, свіжості, пташиного співу. Вирішено.

«Лісовий розбійник».

«Дякуємо. Натисніть «зберегти» і можете переходити до створення особистості. Або натисніть «скасувати» і почніть створення персонажа спочатку».

— І як успіхи? — Нестор Іванович встав позаду і дивився на монітор через моє плече.

— В процесі…

— Це добре. Значить, встиг…

— Не зрозумів?

Нестор Іванович присів на сусіднє крісло.

— Я не говорив нічого, бо не був певен, що хлопці встигнуть, а у нас кожний день на вагу золота… Відповідно, ніхто б не зрозумів, чому ти дармуєш… Але мені щойно повідомили, що все готово.

— Несторе Івановичу, я зовсім нічого не розумію. Про що ви говорите?

— А ось про що… Ти як до історії ставишся?

— Відверто? — потис я плечима. — Її так немилосердно фальсифікували і стільки разів переписували, що шкода часу на запам’ятовування. Можливо, колись потім… коли вже всі наші вчені дійдуть до якогось одного знаменника, прочитаю. Але зараз це точно не наука, а збірка розмаїтих точок зору та легенд. Часто, нічим не підтверджених, а продиктованих політичними поглядами авторів.

— Круто завернув, — хекнув шеф. — І не посперечаєшся. Добре, обмежимо рамки. Козацька доба тобі цікава?

— Виключно як пригодницька література. На зразок вестерну. А глибше… Недавно он прочитав, що навіть легендарний кошовий отаман Сірко, не такий вже й легендарний. І більшість історій про нього — вигадка письменників. Про Хмельницького взагалі мовчу… Від Переяславської ради йому вовік не відмитися. Хоча, як воно там було насправді і чи його банально не зрадили московіти, ще довго ніхто не розбереться.

— Гов, гов… — замахав руками Нестор Іванович. — Зупинимося на пригодах. Чи було б тобі особисто цікаво опинитися не в банальному середньовіччі з усіма тими, набившими оскомину, лицарями та розбійниками, а перенестися на терени України часів козаччини. Умовно десь під кінець 16-го століття?

— Шістнадцятого? А як же на рахунок вогнепальної зброї? У ці часи вона вже була доволі широко розповсюджена. Козаків же усюди зображають з мушкетами та пістолями. Яничари, знову ж таки… Навіть певний тип турецьких мушкетів так називався. Яничарка. А її поява — вирок броні. Який сенс добувати дорогий обладунок, якщо його можна прострелити з найдешевшого пістоля? Баланс рушиться. Роздобудь пістоль і все, пофіг «стати», можеш взагалі не качатися — ти вже і так імба.

— А кажеш, історією не цікавишся.

— Ну, у наш вік легкодоступної інформації не дивина нахапатися усякого різного. Я про глибокі знання говорив.

— Згоден… — кивнув Нестор Іванович. — І так, маєш слушність. У новому сценарії вогнепальна зброя присутня. Не валяється під кожним парканом, але в наявності. Знайти і освоїти можна. Але, щоб не робити з неї вундерваффе* (*від нім. Wunderwaffe — «диво-зброя». Тобто, зброя надзвичайно великої сили) в грі буде суттєво ускладнено здобування вогневого припасу. Що, до слова, відповідає історичним реаліям. Кулі та порох доволі дорого коштували і на ярмарку не продавалися. А оскільки гравці народ хитрий, щоб не дати їм перетворити свого персонажа у кулемет, також буде обмежено і запас, який можна помістити в інвентар. Про броню теж подумали… В грі сила пороху буде суттєво обмежена. В кожному разі хороший обладунок з одного-двох пострілів пробити не вийде. Та й постріл, окрім попадання в голову, бо це система зачислить як критичний удар, зніматиме лише певну кількість хітпойнтів. І в серйозного суперника, високого рівня, прийдеться добряче постріляти, поки завалиш.