Глава 25 Ольга

 Минуло одинадцять років. Єва вийшла з операційної. Операція була важка, але пацієнтка буде жити. Єва посміхнулася, хоч і виснажена. Жінка зайшла в ординаторську й почула, що дзвонить її телефон. Єва подивилася на екран телефону й побачила, що це класна керівниця Софійки.

- Добрий день, Олено Миколаївно.

- Добрий день, Єво Олександрівно. У школу прийшла якась жінка й стверджує, що вона рідна мама Софії.

Єва удочерила дівчинку після того, як вийшла заміж за Лева.

- Я зараз зателефоную Левові, ми разом приїдемо і поговоримо з тією жінкою.

Єва негайно зателефонувала чоловікові, він відпросився з роботи і за пвтори години вони були в школі.

У коридорі школи Лев побачив Ольгу, він відразу впізнав колишню дружину.

- Привіт, Оля. Чому ти приїхала в школу?

- Хочу доньку побачити.

Вигляд у Олі хворобливий. Для Софійки поява рідної мами стала шоком, але не новиною. Дівчина знає про те, що Єва їй нерідна мама. Дівчина Єву все-таки вважає мамою, адже стосунки у них теплі. Єва полюбила Софійку, як рідну доньку, а дівчина Єву, як маму.

- Ти її покинула, коли їй було пів року, а тепер згадала, - з докором сказав Лев.

- Я хвора на рак. Не забороняй, будь ласка, Софійці зі мною спілкуватися.

- Хай Софійка сама вирішує спілкуватися з тобою чи ні. Вона уже доросла дівчина.

- Нам треба поговорити, тільки не у школі, - сказала Софія.

- Тут неподалік є кав`ярня, ми можемо там поговорити, тільки після закінчення останнього уроку.

Продзвенів дзвінок і Софія пішла в клас.