Минуло два роки. Єва стала хірургом — чудовим спеціалістом, хоча, як і будь-хто, мала куди рости і вдосконалюватися.
Зараз вона чекала на народження майбутньої донечки — жінка була на восьмому місяці вагітності.
До Єви завітала Надійка. Вони сіли на кухні, пили чай і спілкувалися.
— Єва, а хто буде хрещеним вашої з Левом майбутньої дитини? — запитала Надя.
— Друг Лева, Матвій. Ми, до речі, думаємо назвати доньку Мирославою.
— Гарне ім’я, — посміхнулася Надія.
— А Влад тобі вже говорив про одруження? Ви ж разом уже два роки.
— Каже, що ще не готовий до шлюбу, а я хочу сім’ю, — зітхнула Надя.
— І що ти будеш робити?
— Думаю, розстатися з Владом, бо наші плани на життя зовсім різні.
Дівчата ще трохи поговорили, обмінялися новинами та порадами, а потім Надія попрощалася й пішла.