У понеділок зранку Єва та Лев із донечкою повернулися у місто. У дівчини була нічна зміна, тож щойно вона прийшла додому, помилася й лягла трохи відпочити.
Настала осінь, стало холодніше, листя на деревах опадало. Єва йшла з лікарні сумна, адже на її робочому місці з’явилася нова колега, яка, схоже, має намір їй дошкуляти. Це її одногрупниця Ніна, яка нещодавно перевелася до цієї лікарні проходити інтернатуру. У попередній лікарні у неї вже виникли конфлікти з іншими лікарями.
Й не дивно — у Ніни непростий характер.
Єва прийшла додому, а Надія вже готувала вечерю, бо прийшла раніше. Дівчина переодяглася й почала допомагати подрузі.
— Єва, чому ти така сумна? — запитала Надя.
— До нас на проходження інтернатури перевелася Ніна Цап. Вона хоче вижити мене з лікарні. Вчора медсестра розповідала, що Ніна поширювала чутки: начебто я купувала оцінки в університеті. Але головний лікар усе почув і роз’яснив Ніні, що це неправда. Артем Леонідович знає, як я працюю, — пояснила Єва.
— Співчуваю тобі, подруго. Ніна ще та стерва, — зітхнула Надія.
Коли Надія згадала про Ніну, вона здригнулася. Адже вони з Ніною немало конфліктували ще під час навчання.