Глава 15 Розмови про особисте

Увечері Єва і Надійка зібралися на кухні.

— Єва, завтра я йду на побачення з Владом, — поділилася Надійка. — Він молодий хірург, мені дуже подобається, і, здається, я йому теж.

— Вітаю тебе! — щиро відповіла Єва. Вона радіє за подругу.

— А коли ти з Левом побачишся? — запитала Надія.

— Ми домовилися завтра зустрітися, сходимо в кав’ярню. Лев каже, що не тільки він хоче мене бачити, а й Софійка.

— А ми з Владом підемо в шашличну. Там працює його сестра, вона готує шашлики.

— Лев якось говорив, що хоче познайомити мене зі своїми батьками, — продовжила Єва, — але я думаю, що ще рано. Ми зустрічаємося лише місяць. Я вважаю, що знайомитися з батьками варто лише тоді, коли серйозно думаєш про одруження. Зараз ми лише пізнаємо один одного. Він знає, що я інтерн і буду хірургом, у загальних рисах про мої складні стосунки з батьками, про те, що інколи пишу фанфіки на одному сайті й хочу створити щось оригінальне. А я знаю, що Лев працює економістом, був одружений, має донечку, любить їздити на велосипеді і на два роки старший за мене. Для створення сім’ї це має значення, але ми поки просто знайомимося і дізнаємося один одного поступово.

— А ти, до речі, почала щось писати своє, не фанфіки?

— Так, це ще тільки рукопис. Історія про дівчину й хлопця, які потрапляють на іншу планету. Там люди можуть пересуватися вулицею лише на літаючих машинах — просто ходити небезпечно. Влітку температура +50…+70, а взимку — -50…-70. Колись там було добре, але люди зруйнували баланс. І є заборонений тиждень — час, коли ніхто не може вилітати на машинах і всі мають залишатися вдома через небезпечний дощ або сніг. На планеті всього дві пори року — зима й літо.

— Єва, у тебе просто фантазія! Я вже хочу почитати твій роман.

Дівчата ще трохи посиділи, поговорили про особисте, а потім пішли в свої кімнати.