Глава 12 Історія про Галину

Сьогодні пацієнтів було дуже багато, перерв майже не було. Єва прийшла додому виснажена, повечеряла і лягла спати.

Наступного дня прокинулася об одинадцятій годині, адже на неї чекало нічне чергування, початок роботи о п’ятій вечора.

Відпочиваючи, Єва розглядала фотоальбом, який надіслала сестра Надії. Дівчина на світлинах була надзвичайно схожа на Єву. Дівчина вирішила, що у суботу, коли у неї та Надії буде вихідний, вони поїдуть до батьків подруги, щоб з’ясувати щось про родину її біологічної матері.

Тиждень пройшов насичено: операцій було багато, практики — ще більше.

У п’ятницю ввечері Єва і Надія приїхали до дому подруги. Мама Надії зустріла їх на залізничному вокзалі:

— Привіт, мамо! Це Єва, моя подруга. Я ж казала, що приїду з нею.

— Мене звуть Павлина Євгенівна, — представилася жінка.

— Приємно познайомитися.

Павлина Євгенівна уважно розглянула Єву і промовила:

— Вона дуже схожа на Галинку.

— Галина — це та жінка, яка на світлинах у фотоальбомі, який я знайшла на горищі. Мамо, чому її викреслили з життя родини? — запитала Єва.

Надійка запитально подивилася на маму.

— Зараз ми підемо додому, і я усе вам розповім, — відповіла Павлина Євгенівна.

Дівчата приїхали до будинку. Біля двору їх зустріли батько Надії, Віктор Миколайович, та Ліза, сестра Надії. Їх запросили в будинок і за стіл.

— Отже, я обіцяла розповісти вам про Галину, — почала Павлина Євгенівна. — Їй було двадцять років, коли вона завагітніла. Хлопець, від якого вона очікувала дитину, покинув її. Галина вирішила залишити дитину в пологовому будинку. Родичі намагалися відговорити її, і ми теж намагалися, але вона була впевнена у своєму рішенні. Одної ночі підсипала дідусеві й бабусі снодійне і втекла з дитиною. Через кілька днів повернулася без дитини. Дідусь і бабуся допитували, де дівчинка, але Галина не зізналася. Вона сказала, що залишила дитину під дверима у якомусь селі, але не назвала, де саме. Після цього її вигнали з дому, і ніхто з сім’ї не спілкувався з нею.

— Мабуть, Лідію хтось удочерив, а потім ті люди померли, і вона опинилася у дитячому будинку, — припустила Єва.

— Можливо, твоє припущення правдиве. Можна поїхати у твоє село й розпитати людей, — сказала Павлина Євгенівна.

— На наступних вихідних так і зробимо, — погодилася Надія.

Невдовзі Єва та сім’я Надії пішли спати, для дівчини заздалегідь підготували кімнату.