У суботу Єва, Лев і Софійка поїхали за місто, на дачу хлопця. Лев і Єва разом приготували обід для себе та дитини. Винесли стіл на вулицю й накрили. Всі троє сіли обідати.
Раптом до двору під’їхав хлопець на велосипеді. Він зупинився, спрямував велосипед до воріт і підійшов до них.
— Привіт, Леве! — помахав рукою хлопець.
— Привіт, Микито! — відповів Лев, виходячи до воріт.
— А це хто за столом? — запитав Микита, поглядаючи на Єву.
— Це Єва, моя дівчина, — відповів Лев.
— Як добре, що ти знайшов кохану після того, як Оля від тебе пішла.
— Життя продовжується. Тепер я щасливий.
— Так, а я от до батьків приїхав у гості, нещодавно одружився з Мирославою.
— Вітаю! А твоя дружина приїхала разом із тобою?
— Вона працює, а я взяв відпустку.
— Передавай вітання батькам.
— Добре, передам. Мені потрібно їхати.
Микита сів на велосипед і поїхав.
Лев повернувся за стіл.
— Хто це був? — запитала Єва.
— Це мій знайомий, ми дружили ще з дитинства.
Вихідні пройшли чудово: Єва і Лев гуляли селом, розмовляли, насолоджувалися спокійними моментами. У понеділок зранку вони повернулися до міста.