Глава 8 Несподіваний факт

Життя Єви протікало спокійно: дівчина працювала та зустрічалася з Левом. Телефонувала мама і сказала, що Єва може не приїжджати в село, і тоді вона не буде для батьків донькою. А якщо все-таки приїде — вони офіційно від неї відмовляться.

Єва була готова до того, що батьки будуть проти її роботи у місті, але не думала, що справа зайде так далеко. Причини такої поведінки матері дівчина не розуміла. Вона помічала, що мама більше любить Віку.

Одного вечора Єва прийшла з роботи і зателефонувала татові:

— Привіт, тату. Як у тебе справи? А у мами та Віки?

— У нас усе добре. А як там ти? Ти у справах телефонуєш?

— У мене все добре. Я хотіла запитати, чи мама ще злиться на мене.

— Дуже сильно злиться. Вона не бажає тебе бачити.

— Але чому? Я її донька, як і Віка, а мама чомусь любить її, а мене зовсім не любить.
— Лариса не твоя рідна мама, але я твій рідний батько.

— Тату, що ти маєш на увазі? — Єва була шокована.

— Коли я був молодий, у мене був період життя, про який мені соромно згадувати. У мене була коханка Ліда. Лара, до речі, пробачила мене. Потім я дізнався, що Ліда вагітна. На жаль, твоя біологічна мама померла під час пологів. Я умовив Ларису прийняти тебе. Спочатку вона не хотіла, але згодом погодилася. Ліда була з дитячого будинку — її батьки померли, і вона повернулася у батьківську хату. До речі, ти — копія Ліди.

— Тепер зрозуміло, чому мама мене не любить. Я не просто не рідна для неї донька, я ще нагадую їй про твою зраду.

Єва була приголомшена. Вона розуміла, що Ларисі доводилося жити поруч із зрадником і щоранку бачити копію його колишньої коханки. З іншого боку, ніхто не заважав Ларисі розлучитися — вона могла не жити з батьком Єви.

Єва попрощалася з батьком і поклала слухавку.

— Єва, ти вдома?! — крикнула Надія.

— Так, я вдома! У своїй кімнаті!

Єва вийшла зі своєї кімнати.

— Привіт. Чому в тебе такий вигляд, наче ти побачила привида?

— Та краще б я справді побачила привида…

— Що сталося? Розповідай.

Дівчата сіли за стіл у кухні, і Єва розповіла подрузі про розмову з батьком.

— Отакої! Виявляється, що тобі рідний тільки батько, а мама нерідна.

— Так і є. Я приголомшена, вражена, шокована. Всередині просто буря емоцій, — зізналася Єва, починаючи ходити по кухні туди-сюди.

— Так, Єва, сядь. Тобі потрібно заспокоїтися. Я зараз зроблю м’ятного чаю, ми його поп’ємо, а потім повечеряємо.

Надійка поставила чайник, і через кілька хвилин вони попили чай та повечеряли.