Увечері у четвер о 16:00 Єва та Лев зустрілися у кав’ярні «Французькі смаколики» та зробили замовлення.
— А ця кав’ярня хороша: і інтер’єр, і меню, — похвалила Єва заклад. Їй тут дуже сподобалося.
— Я давно відвідую цей заклад і жодного разу не пошкодував. І Софійці подобається, особливо дитяча кімната, — усміхнувся Лев.
— А я тут уперше. Буду приходити сюди частіше — сама, з тобою чи з подругою.
Коли Софійка з’їла тістечко, Лев відвів її в дитячу кімнату й передав няні, яку адміністрація кав’ярні спеціально найняла, щоб наглядати за дітьми. Це був креативний хід керівництва закладу.
— Слухай, Єво, у мене є ідея: я приду до тебе на випускний, якщо ти не проти.
— На жаль, я не можу тебе запросити. Мої батьки вирішать, що я через тебе не поїхала в село, а не через підготовку до іспиту. І я не зможу довести, що познайомилася з тобою саме під час короткого відпочинку на свіжому повітрі, коли читала книгу з анатомії. А якщо вони щось собі надумали, то їх не переконати, — пояснила Єва.
— У твоїх батьків непрості характери?
— Так, особливо у мами. Тато добріший. Моїй сестрі Віці передався характер від мами.
— Ох, непросто тобі… Але я можу прийти на неофіційну частину. Де ви з одногрупниками святкуватимете випускний?
— У кав’ярні «Кава і шоколад».
— Хороший заклад. О котрій початок святкування?
— О 16:00.
Єва і Лев посиділи, мило поговорили. Потім прибігла Софійка і сказала, що хоче спати. Лев викликав таксі для себе та Єви, і вони поїхали кожен до себе додому.
Побачення закінчилося о 20:00. Лев сподобався Єві, і те, що у нього є донька, її зовсім не лякало.