Глава 3 Знайомство

Удень Єва пішла в парк і сиділа на лавочці, читаючи про кістково-м’язову систему. Раптом до неї підбігла дівчинка років трьох і почала уважно розглядати книгу. Єва закрила її й запитала:

— А де твоя мама?

Дитина показала вправо від лавочки:

— Там тато.

Підійшов чоловік близько 25 років.

— Софійко, тьотя зайнята, ходімо.

Але дитина уперто продовжувала розглядати книгу, тож чоловік узяв доньку на руки.

— Софійка вам не завадила? — запитав він.

— Ні, зовсім не завадила. Її просто зацікавила книга. Те, що для нас давно знайоме, для дитини нове, — усміхнулася Єва.

— Ваша правда. А можна поцікавитися, що ви так уважно читаєте?

— Про кістково-м’язову систему, у понеділок у мене іспит.

— Ви, напевно, в медичному університеті навчаєтеся?

— Так, на останньому курсі. У середу захист диплому, а у п’ятницю — випускний.

— Я теж був студентом. Два роки тому отримав диплом економіста. Нелегко було навчатися, коли є дитина. Добре, що мама з татом допомагали.

— А хіба ваша дружина не бере участі у вихованні Софійки?

— Вона покинула нас, коли Софійці було пів року, і навіть офіційно від дитини відмовилася.

— Співчуваю вам, це дуже прикро.

— Нічого, ми й без неї непогано живемо. А як, до речі, вас звуть? Ми вже кілька хвилин спілкуємося і досі не представилися.

— Мене звуть Єва.

— А мене — Лев.
— Єво, я пропоную нам продовжити спілкування. Ви не проти?

— Не проти. Ви є в соціальних мережах?

— У Facebook є мій акаунт під ім’ям Левченко Лев.

— А мій акаунт — Чередніченко Єва.

— Я вам напишу. Нам потрібно йти: скоро Софійка має пообідати, та й я теж.

Єва і Лев попрощалися, і чоловік пішов.