У суботу в селі Віка разом із батьками, Ларисою Миколаївною та Олександром Юрійовичем, працювала на городі. Батько підгортав картоплю, мати прополювала бур’ян біля помідорів, а сама Віка – біля капусти.
— Якби Єва приїхала, вона б полола біля кукурудзи, і все було б швидше, — бурмотіла Віка.
— Що ти там бормочеш? — запитала Лариса Миколаївна.
— Кажу, що якби приїхала Єва, то ми б швидше закінчили роботу.
— Твоя правда. Іспит вона й так склала б, Єві треба лише повторити матеріал.
— Моя сестричка з дитинства розумна, їй усі науки легко даються.
— То вона просто знайшла причину, щоб не їхати в село.
— Дівчата, медицина — серйозна справа, тут треба ретельно вчитися. І Єва на випускному курсі, їй потрібно скласти іспит як ніколи добре, а потім успішно захистити дипломну роботу. Це не так просто, як вам здається, — сказав Олександр Юрійович.
— Працюйте всі мовчки, я увечері зателефоную Єві й поговорю з нею добре. Після випускного вона мінімум до кінця місяця житиме в селі, — додала вона, роздратовано зітхаючи.
Всі мовчки продовжили працювати, не сміючи перечити.