Пролог

Тільки-но встало сонце, а місто вже наповнено життям. Перший день літа приносить багато радощів. Всі з нетерпінням чекають відкриття нового комплексу і вже стоїть велика черга біля входу.

В той час як всі очікують на відкриття, за кулісами всі крутились, як білка в колесі.

- Ти як?

Підійшов до дівчини, занепокоєно спитав хлопець. Він бачив як його подруга вже котрий час сидить і дивиться на сцену. Хоча це і був не перший її виступ, але ці хвилювання нікуди не ділися. Вирішив підбадьорити дівчину, він присів біля неї і поклав свою руку по верх її, почав:

- Я пам’ятаю, як ти перший раз вийшла на сцену. – з ніжністю промовив, дивлячись перед собою, - Твої очі блищали як самі яскраві зірки в небі.

Чуючи ці слова, дівчина перевела погляд на хлопця. Вона переймалась, але підтримка її друга була для неї вище за всі хвилювання.

- Я тоді відчував багато емоцій. Але найголовніше було те, що я пишався тобою. Хоча і досі не розумію, навіщо ти вирішила для своєї мрії змінити облік.

Після цих слів, дівчина трішки поникла. Вона згадувала це кожен день, але все таки і сама була іноді невпевнена. Чи дійсно я хотіла змінювати облік під свої мрії? Це питання лунає в її думках знов і знов, але, як тільки уявляє саму себе, реальну, на місті кожної мрії, то стає не по собі. Тому вже в котре, упевнившись, вона відповідає:

- Просто знаю, як важко жити з думкою, що куди б ти не пішов, тобі потрібно постійно якось ховатись, щоб не потрапити під спалахи камер. Я все життя так прожила, через роботу батьків. Вони хоча і не були знаменитостями в плані кіно чи музики, але їх статус все одно був для інших значний. Мріючи про сцену, я завжди намагалась відкинути думку, що хтось колись скаже чи спитає: «Вам допомогли батьки у вашій кар’єрі»? Тому, знайшов той чарівний кулон, я побачила можливість здійснити всі свої мрії, при цьому не попастись на питанні про батьків.

Коли дівчина це розповідала, дивилася на хлопця, іноді перериваючись, намагаючись приховати тремтіння. Вона точно знала, що її друг цю таємницю збереже, тому розповідала не хвилюючись. До того ж він давно знає, про її таємні життя і перейматись через невеличку розповідь точно не має сенсу.

- Я зрозумів. Спокійно, - промовив хлопець, дивлячись в очі дівчині і обійняв її. – Ти багато тренувалася для цієї миті. Тож не думай про погане. Просто йди на сцену і заспівай.

- Дякую, Зореглядчику! Ти найкращий друг.

- Нема за що, подруго! Вперед!

Проводжаючи дівчину на сцену, Зорегляд тільки і міг, що побажати їй багато вдачі і просто спостерігати за тим, як вона ще на крок ближче до своєї мрії.

- Зустрічайте! На сцені нашого нового комплексу – Мелашка!