Під небом Сирії

         – Я скучав за тобою, – це перше, що вимовив Девід, углядівши Елію.
     – Т-с-с! – не сприймаючи слова всерйоз, з абсолютною байдужістю в голосі вона тихо мовила. – Ми ж не так давно розсталися!
       – І що? – з неймовірною насолодою він смакував дану мить. – Хіба це заважає мені?!
      У відповідь дівчина лише знітилася. Чомусь їй завжди ставало ніяково кожного разу, як тільки чулися його зізнання. Важко ще вірилося в щирість сказаних слів. Хоча свідомість визнавала, що слухати їх неймовірно важливо, адже від них народжувалося тепло всередині.
        – Пішли? – він простяг руку, а вона, вже не побоюючись, вклала в нею свою долонь.
        Двоє переглянулися, переплелися пальцями й дружно пірнули в ніч.
    Місячна ясна ніч повноправною господинею укутала схолонувшу землю. Чорне іскристе небо нависнуло над пустелею, ніби високий полог. Своєю незвичною зоряністю воно дивувало двох прохожих, які, під його надійним схроном, стежкою петляли між високих барханів, остерігаючись зустріти свідків їх нічної мандрівки. Місяць у повні освітлював дорогу, а чисте й тихе повітря, що стояло навколо, спонукало привести в порядок думки. Особливо над ними замислювалася Елія. Нарешті вона збагнула: найважливіше – це її почуття. Нікого не повинно хвилювати, чи бажає Девід бути поряд з нею. І нарешті! Кого турбує, чи подобається вона йому? Їй давно вже слідувало розказати всю правду. От тільки шкода, що усвідомлення це прийшло занадто пізно. Не варто ховати свої почуття. І нехай вони зустрілися дивним чином, та зараз у неї ще залишився шанс аби зізнатися, що чоловік, який стоїть поряд, подобається їй. Ось через що Елія прийняла блискавичне рішення! Аби не шкодувати в майбутньому, вона зараз зізнається, а потім обірве будь-які зв’язки. Все одно, розлуки їм не минувати.
       – Ми прийшли.
       Елія, наче проснулася, повела по окрузі очима й узріла до болю знайомий пейзаж.
       – Що з твоїм лицем?
       – Я почуваюся дурою.
       – Дурою?
       – Так.
       – Пішли, – не відпускаючи руки, чоловік повів дівчину до кострубатого стовбура пальми, під яким вони нещодавно сиділи.
      – Що це? – вона не могла повірити, що до цієї миті не помічала чохол, який він тримав у руках. – Ти захопив накидку?
      – Нам же треба на чомусь сидіти!
     М’яка зима та антициклон, що приніс в пустиню аномальне тепло у грудні, дозволяли ще й зняти кітель, кинути його на пісок, не побоюючись, що тіло без нього змерзне.
       – Тепер ми можемо поговорити.
     Дівчина сіла. Чоловік примостився поряд. Вона мовчала. Він не наполягав. Обоє вперто не зважувалися порушити тишу.
     – Вперше в житті мені захотілося володіти чимось, – Елія навіть не сподівалася, що наважиться заговорити першою. – Ти настільки добрий до мене, що проти власної волі я захотіла, аби ти став моїм. 
     Девід забув, що треба дихати. Він щосили прислухався до кожного сказаного слова, намагаючись розгадати їх прихований сенс.
     – Але ми живемо так, як живемо. І мені заборонено знаходитися біля тебе, – голос звучав відчужено, рівно, без жодних проявів будь-яких емоцій. – А це значить, що залишається тільки одне – мріяти про саме звичайне щастя, яке буває у звичних людей, – дівчина повернула голову й покосилася на чоловіка, що сидів поряд, положивши руки на ноги, зігнуті в колінах. – І я почала мріяти про неможливе.
       Девід не поспішав вступати в розмову. Він просто продовжував слухати, перебуваючи під повною владою ейфорії.
      – От тільки раптом я збагнула, що увірвалася в твоє життя без запрошення, – проти волі згадалися слова Марго. – Я доставлю тобі неприємності, тому думаю, що мені пора зупинитися.
       Девід гидливо скривив вуста.
    – Елія, коли ти стала такою егоїсткою? – чорні очі метнули злобу. – Чому ти говориш про себе і не питаєш, що відчуваю я? – він повернувся до неї обличчям. – А як же мої почуття? Ти якось сказала; не варто хвилюватися за тебе. А я навпаки, хвилююся ще більше! І коли не бачу тебе, то робиться не по собі.
       Чоловік, який до цього спокійно сидів, звівся, пройшовся по колу й зупинився перед дівчиною.
       – А коли ти смієшся і плачеш? Як бути з моїм серцем? – він присів й подивився у вічі, такі ж чорні, як і його. – Воно плаче й сміється разом з тобою!
        Елія дивилася на Девіда зовсім нерозуміючими очима.
           – Ти ніяк не збагнеш про що я?
     – Ні, – вона й справді, заперечуючи погойдала головою. – Ти мене геть заплутав. Ти завжди настільки добрий, що іноді я забуваю – нам скоро прийдеться розлучитися. І мені страшно, – не наважуючись говорити далі, вона замовчала.
          – Не зупиняйся, – чоловік схилив голову й трішки подався наперед. – Говори.
       – Я боюся, – голос її задрижав, але вона продовжила, от тільки уже зовсім тихо. – Страшно. Якщо так продовжиться ще ці декілька днів, то я не відпущу тебе, – Елія невідривно дивилася в очі Девіда, а по щоках котилися непрохані сльози. – Що робити мені, коли настане день, а окрім тебе ніхто не буде потрібним? І хоча я усвідомлюю, що заборонено так відчувати…
    Чоловік різко впав на коліна і ноги дівчини опинилися між його широко розставленими стегнами, потім він поспішив вложити в долоні заплакане лице й нахилився, накривши губи пристрасним поцілунком. І він не хвилювався, чи приємно дівчині від нього, не прагнув показати їй свою любов і ніжність, він бачив лише вуста, які хотілося кусати, смоктати, лише б вони замовчали.
   Елія не пручалася, спокійно сиділа й покірно чекала, коли Девід закінчить розпочату справу. Поцілунок був настільки глибоким й відвертим, що вона не сподівалася бодай що відчути. Але все різко змінилося, коли теплі вологі губи відсторонилися й ніжно торкнулися її повік, потім лоба, вилиць. Не зупиняючись, короткими дотиками вони повільно опустилися до шиї. І що неймовірно вразило, так це те, як чоловічі вуста акуратно укусили, а потім чуттєво посмоктали мочку вуха. Якась невимовна млість опанувала тілом. Вона ж паралізувала й волю від чого серце солодко затріпотіло в грудях, а прилив крові до тканин спричинив розлив жару внизу живота.
      «Боже, що відбувається?» – не на жарт злякалася, адже такого незвичного й сильно відчуття їй ще не доводилося відчувати.
     Несвідомо, незважаючи на нічну прохолоду, Елія осмислила, що їй по-справжньому стає жарко. Захотілося позбавитися зайвого одягу, тому вона відхилилася, аби оголити шию.
       Чоловік зупинився, глянув на дівчину і в місячному сяйві ясно розгледів жіноче збудження. Важке, глибоке дихання, рум’янець на щоках та блиск в очах, який ні з чим не можливо спутати, красномовно свідчили, що тіло почало прокидатися.
       – Ти спасаєш мене, – від його теплого подиху волосинки заворушилися на її обличчі.
     – Ти про що? – затуманена свідомість ще не геть прояснилася. – Я насилу справляюся зі своїм життям. Як я можу когось спасати?
     Тримати себе на колінах у напівсидячому положенні, було вже досить важко. Ноги тремтіли, поперек судомило, тож Девід перехилився, сів поряд, а потім, щоб надати можливість м’язам розслабитися, відкинувся назад, зручніше вмостившись на спині. Далі, не поспішаючи, він заложив руки за голову і, дивлячись в небо, відчужено заговорив:
           – Я став свідком того, як мій батько став причиною смерті мого брата.
       При цих словах Елія зігнула в колінах ноги й усім тілом повернулася до чоловіка, риси обличчя якого загострилися від смутку, що заволодів навіть голосом.
        – Я думав, що він не помре, але людина, яка значила для мене всесвіт, помирала, а я нічого не міг вдіяти. Мій брат не вижив, – голос і справді лунав, ніби з могили. – З тих пір в мені щось вмерло. Я воюю, ризикую життям, роблю все, що заманеться, але те, дещо, в мені так і не ожило.
         Девід поволі повернув голову, глянув дівчині в очі так, що коли його рука потягнулася до неї, потім обняла і майже силоміць положила на себе, то вона не змогла пручатися, а покірно лягла поряд, положивши голову чоловіку на груди.
        – Я хотів би, аби ти захистила мене, – він пальцями заліз їй в коси й почав у них плутатися. – Не відмовляй і стань моїм домом, в який я можу вернуться. Кожного разу, коли уходжу, я відчуваю пустоту, тому що нікуди повертатися.
        Чоловічі м’язи всі разом напнулися і мускулисте тіло вивернулося так, що Елія опинилася на землі, а її голова опустилася на руку, зігнуту у лікті.
       – Ти оживляєш мене, – Девід дивився на неї вже зверху. – Елія, – голос тремтів. – Ти станеш моїм якорем?
        Вимовлені слова з неосяжних глибин підняли назовні невимовну ніжність.
       – Девід, – дівчина підняла руку і подушечками пальців почала обстежувати його лице.
      Чоловік, зовнішність якого перевершувала всі її фантазії, лежав поряд. Його тіло, що нагадувало бога сонця із давньогрецьких міфів, випромінювало аромат, від якого власне тіло робилося слабким і зовсім не підкорялося своїй господині. Власна слабкість лякала. Він навіть ще не торкався до неї, а вона вже відчула відтік життєвих сил. Сама собі здавалася розрядженим телефоном. Девід став для неї смертоносною зброєю і прокляттям. Вона так відчайдушно чинила опір, та все рівно здалася. Відвертий погляд діяв як наркотик, через це, саме зараз, непрохано прийшло усвідомлення, що дозволить робити з собою те, що йому заманеться.
      – Не дразни мене. Зараз я здатний на все, – перед його очима майоріли лише губи, вигнуті в мінливій посмішці. – Ти дозволиш?
         – «А чого б і ні? Чим я гірша за інших? З дитинства я не знала любові. І ніхто не здогадувався настільки сильно жадала її. Я вчилася, працювала, самовдосконалювалася, надіючись, що мене хоч трішки полюблять. І ця жага глибоко жила в мені, – не зупиняючись, подушечками пальців продовжувала гладити лице. – І ось, нарешті, після стількох років очікування, я знайшла його! Чому мені заборонено мати чоловіка, якого бажаю я? Адже це тільки на одну ніч! І про це ніхто й ніколи не дізнається.»
        Її щастю зараз не знайти кінця! Тож, рішивши безоглядно віддатися коханню, й з головою пірнути у вир любовних страстей, Елія ніжно провела пальцем по нижній губі Девіда. Від цього дотику він затремтів. Аби справиться з переривчастим диханням, йому навіть прийшлося трохи відкрити рот. Побачивши цей трепет, дівчина підняла голову, подалася наперед і невміло накрила м’які губи. У свою чергу чоловік відповів на поцілунок: гарячим язиком обвів контур таких бажаних для нього губ й собою накрив тендітний стан дівчини. В його руках Елія затріпотіла, а вже через мить розм’якла й розчинилася в кріпких обіймах. Обоє забули хто вони є. Їхні легені вже пекли від нестачі кисню, а їм ніяк не вдавалося відірватися один від одного. Томні стогони безслідно губилися в звуках шаленого поцілунку, заволікаючи обох в бездну розкутої пристрасті. І чим більше ними оволодівала пристрасть, тим відвертіше вони цілувалися. Елія відчула, що губи її вже пухнуть, тому захотілося відпихнутися, от тільки Девід цього не відчув. І річ не в тому, що він хтивий, а в тому, що у нього сильні почуття, а вони краще за все передаються через тілесний дотик. На відміну від чоловіка дівчину бентежили геть інші відчуття – їй хотілося знати, чому її не покидає бажання здатися без бою? Щоб доказати собі, що вона сильна вольова жінка, їй захотілося вирватися. Але звісно у неї нічого не вийшло.
     – Що не так? – в її очах Девід бачив тільки себе. І хоча дівчина йому подобалася, але ж не до того ступеня, аби насилувати.
      – Все добре, – ніяковіючи вона прилинула до нього знову, адже в мить, коли розпутство зупинилося, їй довелося відчути голодний жар внизу живота.
    Тепер, уже дуже обережно і не поспішаючи, чоловік підніс до рота руку дівчини й ніжно торкнувся губами внутрішньої сторони її долоні, одночасно прислухаючись до своєї партнерки. Ледь уловимий стогін й мимовільний вигин спини свідчили, що поцілунок приносить їй задоволення. Це і дозволило йому перейти до більш рішучіших дій. Неквапливо він заложив за вухо неслухняне пасмо і, ледь торкаючись пальцями шкіри, спустився до ямки на шиї. Потім, так само повільно, декілька разів поспіль пройшовся від одної ключиці до іншої. Тіло відреагувало на цей, ні до чого не змушуючий жест, й відразу з’явилася так звана гусяча шкіра. А коли він розстебнув верхні ґудзики на сорочці й поступальними рухами оголив плече, то гострий зір відмітив, що через тканину нижньої білизни стали помітними затверділі соски. Більше стримуватися Девід не став, аж занадто часто марилися йому такі відверті картини. Тож, відірвавшись від дівчини на коротку мить, розхристав на собі весь одяг, потім просунув руку під її спину й притягнув до себе.
     Його тіло виглядало, як суцільний рельєфний анатомічний нарис. Елія пошкодувала, що опустила погляд й узріла лінію чорного жорсткого волосся, яке від пупка спускалося десь глибоко вниз до розстібнутого портупея. І в той же час нею оволодів непідробний інтерес, вона нерішуче простягла руку й торкнулася чоловічих грудей. Далі терпіти тортури чоловік не став, нахилився й поцілував дівчину в губи. У свою чергу дівчина відповіла на поцілунок. Їхні тіла переплелися, а дихання перемішалося в єдине ціле. Несвідомо Девід рукою пройшовся по випуклих хребцях, схопив гостре плече, повернув на себе й, відкинувши одяг, почав цілувати спину. Торкався до неї в районі хребта, а також по обидві сторони від нього, поступово опускаючись в низ. Від несподіванки зіниці в дівчини розширилися, а стан напружився. Наполегливі дотики язика не зупинялися, вони дійшли до поясниці, а потім повільно почали підніматися до потилиці вгору. Елія застогнала й до крові закусила губи. Його ніжні пестощі затуманювали розум.
     Все тіло Девіда дрижало від гарячої нетерплячки. Розвернувши від себе дівчину, він без церемоній, шерстким язиком обвів навколо випуклих грудей, лишаючи за собою вологий слід. Одночасно з пестощами, тильною стороною долоні провів по одній, а потім і по другій внутрішній стороні стегон, й відчув у них легкий тремор. Аби не зірватися, йому теж прийшлося кусати свої губи. Але, коли Елія впіймала його рот й кінчиком язика попестила в ньому внутрішні стінки, він не витерпів, розстебнув на ній пояс й по гарячому лону опустився глибоко вниз. Просунувся ще глибше й кінчиками пальців наткнувся на вологу плоть. Дівчина застогнала, але не відсторонилася, а навпаки, звиваючись, не свідомо вигнула спину.
      Девід горів. Не розриваючи поцілунку, він зняв з Елії залишки військової форми, притягнув до себе і, наміряючись зайти всередину, ногами розсунув стрункі стегна. А там виявилося ще спекотніше й гарячіше. Просуваючись вперед, чоловік насолоджувався тим, як солодко його поглинає тісна, ніби не по розміру, пульсуюча плоть. Здавалося б ще мить і він на вершині блаженства! З усіх сил захотілося напружити м’язи сідниць, вигнутися й єдиним ривком грубо проникнути всередину, але натомість він остовпів. Перепона, що неочікувано перегородила путь, ніби отверезила. Девід відкрив очі й подивився на дівчину, яка безцільно тупилася в небо. Мить вона приходила до тями, а потім впіймала фокус й питливо глянула на партнера. Два погляди зустрілися. Йому не вірилося, що перед ним цнота. В сучасному розкутому світі це нонсенс! А от Елія збагнула, що зрештою зупинило його, тому не вагалася, а напружилася й різким ривком високо підняла спину. Від пронизуючого гострого болю вона застогнала й кінчиками зубів вп’ялася собі в м’які губи. «Ну от, нарешті! Я стала жінкою в обіймах чоловіка, якого покохала!»
      Такої відчайдушності Девід не чекав, тож тепер, вичікуючи мить, коли дівчина, переживши біль, прийде до тями, він помалу опустився на лікті. Та варто було йому зручніше вмоститися, як ноги Елії обняли його талію. І чоловік не витримав: опустив голову й губами захопив затверділий сосок, який демонстрував про готовність до інтимної близькості. А ще про сильне збудження красномовно свідчили почервоніння шиї, прискорений серцевий ритм та часте дихання дівчини. Від споглядання настільки щирої відвертості м’язи попереку напружилися і, набравши ритм, почали двигатися між широко розставленими стегнами.
       Спочатку Елія відчула сильне наростаюче збудження. Воно навіть заважало контролювати міміку! Вираз обличчя постійно змінювався, адже по ньому безперестанку пробігли судоми. Потім, неочікувано, появилося щось схоже на оціпеніння, а ще через мить відбувся потужний нервовий вибух, пульсація і жар, що розіллявся по всьому тілу. Як тільки мозок її відключився, так внизу живота почалися спазми – стан неповернення й припинення всіх реакцій організму.
     Після такого ж повного перезавантаження нервової системи Девід теж відчував непомірну втому. Тримаючи себе на руках, він ще трохи отак постояв, а потім в останнє сіпнувся тілом й ліг, міцно обійнявши Елію. Не зволікаючи, він притиснув дівчину до грудей, кінцем накидки укутав її оголене тіло і тепер разом з нею мовчки дивився на зоряне небо. Це були найспокійніші миті з тих пір, як вони познайомилися. І хоча обоє не сподівалися, що станеться це при таких обставинах, тим не менше, між ними відчувалася відповідальність й повне усвідомлення цінності один одного, особливо зараз, коли світ навколо них настільки не стабільний.
         – Девід.
         У відповідь він лише підборіддям потерся об її маківку.
         – Ми так і не поговорили.
        Девіду не вдалося приховати нахабної посмішки. Сьогодні йому пощастило отримати задоволення більше, ніж від будь-якої бесіди. Проте у нього й справді залишалася до неї розмова. Але зараз йому не до цього. Не хотілося про неї навіть згадувати. Бажалося тільки одне – просто лежати й тихо насолоджуватися станом, який настає лише після інтимної близькості.
        – Завтра поговоримо, – він щільніше її закутав і міцніше пригорнув до себе. – А зараз відпочивай.