"Одержимість може перетворити навіть смерть на нове творіння, де любов і ненависть стають частинами однієї нескінченної історії."
Так, пам'ятаю цю шалену одержимість,
Ти був усюди.
У мене в тілі й лишнім третім у житті.
Під час трапези з коханим,
З дітьми у вихованні,
Так, навіть в ліжку під час бурхливого життя,
І не було це тим коханням.
Мені подобалась лиш особистість,
Ті очі злісні, та харизма,
Подобалось все, але не ти.
І з'їсти тіло, кров'ю це запити,
І залишити й далі жити.
Роки проходили, а ти лишився,
І мертвим у землі, тебе я бачу цілим.
В моїх минулих днів, коли тебе я вбила,
З тих самих пір — моїм ти став творінням.
Й життя моє не буде вічним,
І в тому пеклі ми зустрінемо ту пристрасть,
Станцюємо вальс з вогнем на тілі,
І хоч би там!
Ми вміти будемо любити.
А я все ж буду жити,
Несправедливо і жорстоко.
Ціною буду я за вбивство,
Зі знанням, що створила я убивцю.
Ти там чекай мене, я лиш залишу діло,
Останнє буде це творінням,
Моїм дитям від мертвого убивці.
Кінець є всьому.
А це мій спадок: на інший розділ,
Іншу книгу,
У продовження моїм творінням,
Він далі буде сотворяти з моїм вмінням.
А ми з тобою — одержимість,
Зустрінемо кінець у першій книзі нещасливо.
Відредаговано: 21.12.2024