Серпневе сонце стало у зеніт
І спека цього дня була нестерпна,
Вирівнюючи спину в повний зріст
Клим витирав з лиця сольоний піт,
Втираючи його у свої скроні
І знову запускав серпа,
Згортав стебельце до стебла
І затискав усі у жменю,
А потім до землі їх нагинав
І помахом единим жав,
Тоді на сніп складав.
- За ним вони у ряд лежали,
По золотій стерні блищали.
Клим кинув погляд на дружину,
Яка далеко врізалась у жито,
Вона ішла вперед, не розгинала спину,
За все життя ніким не було бито
Її рекорди у жнива.
Внизу від озера війнула прохолода,
Вона приємною була,
А по під берег стали верби в ряді,
Якісь спокійні і сумні,
Вони все думали в журбі,
Коли той вечір вже настане,
Й пекти їх перестане
Гаряче сонце із небес,
Коли впаде воно і згасне.
І верби ці стояли у терпцю,
Не було ані вітерцю,
Ніхто з них і листочком не порухав,
Немов би кожний лист цю спеку слухав,
Лише здригнулися листки
Від скреготу металу,
Де німці по дорозі
У бік Соломни й Ріпни йшли
На фронт, на схід, туди,
Де здійснюється доля
Великої жорстокої війни.
Проходила дорога враз біля його садиби
І навіть тих чужих пісень мотиви
Скрізь шум і гул він чітко чув.
І в спеку цю
Встромивши голову у спіле жито,
Клим думав вже про волю ту,
Коли Москву буде розбито,
Чи зможе воля із руїн війни сюди прийти?
І в дні вже не далекі ті,
Чи зможе Україна внесок свій зробити
Народів світу в прагнення святі
- Хоч на своїй землі
Мир для усіх здобути
І вже на віки всіх розкути
Від гноблення імперій тих чужих?
Клим глибоко замислився над тим,
Як шлях знайти,
Щоб Україні принести
Омріяну її синами волю,
З кайдан щоб розкувати долю
Знедолених батьків і матерів,
Щоб їх синів
Чужинець вже не гнав на страту
І щастя щоб прийшло у хату
До кожного із нас.
У цей кривавий час
Потрібна всім основа політична,
Реальна і практична,
Щоб привела народ до дії
І принесла державність Україні.
Він розумів,
Одним бажанням цього не зробити,
Хоч як би він хотів
Хід цих подій змінити,
Але рушійна сила в цьому - рух великих мас,
Що визначає політичний час
Морального і соціального їх стану.
Натомість, ця війна зробила рану
На душах у людей.
Мільйони тих смертей
Керують світом їх страстей
У помсті за батьків, дітей,
Між вибором жорстоким
- Життям і смертю.
Коли державності нема,
То й війська свого теж не може бути,
Тому сама війна
Повинна дати в руки
Для цього нам чужі війська,
Що би російської імперії чума
Знайшла собі могилу.
Зламавши цій імперії хребет,
Німеччини затупиться багнет
І її сили занепадуть,
Тоді усі підкорені народи стануть
Фашистські стіни руйнувати,
І людство стане волю здобувати
Виходячи з того,
Що США і Англія велику силу мали.
Такі думки його не покидали.
І цю основу він поклав в своїй програмі
Стратегії військових й політичних дій.
Клим чітко бачив в ній
Єдиний вірний шлях,
Який до перемоги приведе.
І всім розказував про те
На їх останнім зборі
Організації за незалежність України,
Яка районною була
В глибокому підпіллі.
Як доповів - пройшла дискусія широка,
Коли ж настала ніч глибока,
Його програму всі прийняли,
Тоді і Клима вже обрали
Підпілля того головою,
Що ставило найбільшою метою
Свою країну вільною зробити.
На цій же раді вирішено було,
Щоб Клим ввійшов в німецьке керівництво,
Бо це дозволить
Своє зробити видавництво
В глибокому підпіллі
Спочатку на Поділлі
Фронт боротьби широко розгорнути,
Який основою повинен бути
Звільнення всієї України.
Вже кілька днів
Підпілля це шукає
Таких шляхів
До влади німців на місцях,
І якось не помітно, без підозри
Просунути туди людину свою,
Щоб цілого району
Клим був вже головою,
Що “старостою” німець називав.
Раптовий оклик
Думки у Клима обірвав.
Він спину розігнув і обернувся.
В його садку під гіллям яблуні стояв
Маленький гурт людей
І більшість з них були військові.
У ремінцях на перехрест грудей
В німецькій формі чорній
З хрестом на грудях
Стояв кремезний і високий
Німецький комендант.
Клим у думках зробив приціл глибокий
І все відразу зрозумів.
Він жита сніп підвів,
Ударом в землю порівняв,
Тоді його на бік поклав
І серп свій застромив в солому,
Дружині лагідно сказав,
Що нині пізно він прийде додому,
То хай вона спокійною буде.
І Клим пішов стернею
У напрямку людей,
А йдучи вже межею,
Він пса загнав у буду,
Який гарчав як кат
На незнайому жменьку люду,
- Тепер його Пірат
Дививсь покірно в Климів слід.
Вже другий місяць Клим
Сидить в просторім кабінеті,
А на стіні над ним
В задертім з черепом кашкеті
Із махом догори руки
Висів німецький фюрер клятий,
Який показував туди,
Росія де була
Й неволю всім несла.
У погляді його світилася мета
Неволю цю в Росії відібрати.
Посада старости району
Сприяла їхньому підпільному загону,
Щоб добре входити в контакт
З німецьким керівництвом,
Передбачати крах Росії,
Контролювати всі фашистські дії
До їхньої мети,
Коли і де повинні йти,
Якої кількості війська
І знати всю політику
До українського народу.
Достатньо вже освоївся наш Клим
В своїй новій для себе ролі
І разом з тим
Відредаговано: 26.06.2022