ЕПІЛОГ

Райян стояв над проваллям і вагався - стрибати чи не стрибати? Вірний Річ був поряд. Діно стояв неподалік разом з Сірими вовками та з сумом дивився на своїх друзів. Незабаром вони мали розлучитись, скоріш за все назавжди.

Проживши з первісними людьми тижнів зо два, молодий вчений все більше став сумувати за домом. Сід, з яким вони подружились, адже Райян підказав молодому вождю як зробити декілька корисних винаходів, наприклад, тачанку (Сід був на сьомому небі від щастя!), помітив його страждання. Віщунка Рунія підказала шлях для повернення додому нещасних мандрівників у часі. Вона розповіла Сибіллі, з якою товаришувала, що неподалік жител первісних людей є провалля, дуже-дуже глибоке, аж дух захоплює. Як виявилось, це портал у часі. Якщо стрибнути з кручі вниз, то потрапиш назад додому. Але головне під час падіння чітко уявляти в голові місце і назву пункту призначення. Ось так Райян з вірним Річем опинились тут.

Все плем'я Сірих вовків включно з Діно, що став загальним улюбленцем, прийшли їх проводжати. Востаннє обернувшись і глянувши на нових друзів, що стали близькими за цей час, Райян стрибнув вниз, міцно заплющивши очі та притиснувши до себе Річа. В думках він чітко уявляв рідну домівку. Відчуття були незвичними- молодий чоловік відчув, що летить кудись із шаленою швидкістю, аж в голові запаморочилось Це тривало якусь хвилину-дві, а потім він відключився.

Прокинувся Райян від того, що хтось лизав йому обличччя. Розплющивши очі, молодий вчений побачив себе на своєму ліжку (о радість!) вдома. Щастю Райяна не було меж. Він вирішив провалятись так весь день. Включив на великому екрані улюбленого "Термінатора" і занурився у світ пригод та машин. Вірний Річ сопів поряд, поклавши голову на праву ногу молодого чоловіка. Ось вона, ідилія! Здавалось так буде вічно...