Розділ IV Неприємний сюрприз в лісі. Віщунка Рунія та її пророцтво. Що ж буде далі?!

Кожного року, коли навкруги все зеленіло, у первісних дівчат була традиція ходити до місцевої провидиці Рунії поворожити на майбутнє. Хто ж не був молодим і не знає як то бажати дізнатись про свого судженого хоч трішечки? Дорога до печери провидиці пролягала через густий ліс, а йти треба було вузькою стежиною.

Не порушили цю традицію щорічного ворожіння і Еліза з Хлоєю. Взявшись за руки, щоб було не так страшно йти лісом, де водились дикі звірі (а може і не тільки!), дівчата рушили стежиною до ворожки. Вони не пройшли і півшляху, як несподівано їм на зустріч вийшла жінка, просячи про допомогу- вона травмувала ногу. Еліза хотіла допомогти бідолашній на відміну від Хлої, яка, взявши подружку за руку, потягнула її далі, не зупиняючись. Нещасній вона кинула швидке:

- Не до вас зараз, ми поспішаємо.

Жінка ображено подивилась їм вслід, а потім сталось диво- її травмована нога раптом на очах стала здоровою, кров і синці зникли самі собою. Хіба не диво?! Потім жінка щось швидко промовила собі підніс,  а потім з переможним виглядом подивилась в бік дівчат, які вже майже зникли з очей. Вона криво посмінулась і...зникла. На тому місці залишився тільки білий туман, який швидко розсіявся.

Потім сталось ще несподіваніше. Дівчата поглянули одна на одну і закричали. І будо чого так кричати- вони раптом виявили, що помінялись місцями і дивляться тепер на себе колишніх. Швидко порадившись, налякані подружки ще швидше рушили до провидиці з надією, що та зможе допомогти. Про причину дивного обміну тілами вони ще навіть не здогадувались.

Печера віщунки зустріла їх якоюсь бентежною тишою. Тут було темно та дещо моторошно, житло провидиці освітлювалось лише двома невеликими смолоскипани на стінах. Дівчата знайшли Рунію, жінку, якій минула вже 35 весна. Це була дебела жінка з чорнявим волоссям, у якому проглядалиись нитки сивини. В неї були темні очі, які наче так і заглядали в душу. Пильно подивившись на Елізу та Хлою, віщунка загадково промовила:

-  Не допомогти тому, хто просить,- накликати біду на себе.

- Ми це вже зрозуміли! Допоможіть нам! Будь ласка!- почали прохати про допомогу бідолашні подружки.

- На жаль, я не можу вам нічим допомогти, але дам одну пораду- зробіть три безкорисні добрі вчинки для когось, і хтозна може все знов стане на свої місця,- повільно промовила Рунія.

Зрозумівши, що більше нічого Рунія радити не збирається,  Хлоя з Елізою розвернулись та вийшли з печери віщунки, сумно опустивши плечі.

Дорогою дівчата мовчали, а вийшовши з лісу, розпощались, наостанок пообіцявши одна одній обов'язково зробити три добрі справи зовсім-зовсім безкорисно. Елізі та Хлої було страшно йти в чуже плем'я та вдавати другу дівчину, але що поробиш? Обмін їх душами відбувся, хай йому грець! Дороги назад немає.

Дівчата прийшли до "своїх" членів племені, і тут почалося...

Любі наші читачі! Що саме почалося в чужих для Хлої та Елізи племенах, ви дізнаєтеся в наступному розділі.  Обіцяємо, нудьгувати не доведеться- буде безліч курйозних смішних випадків, хоча звісно самим дівчатам буде не до сміху))