ПРОЛОГ, або ж підглядач

Ельза сиділа на березі невеличкої гірської річки та милувалась своїм відображенням у воді. Вона була молодою рудокосою дівчиною, якій вже минула 17-та весна. Ельза знала про те, що вона гарна, як і про те, що Алан, син вождя сусіднього недружнього племені Білі бивні сховався за кущем та розглядає її. Вона здогадувалась про те, що подобається йому, і ось дістала цьому підтвердження. Зовні Алан подобався Ельзі, адже був високий худорлявий, проте досить м'язистий юнак, якому минула 18-та весна. Проте по характеру він був м'який, як на неї. Ось якби заради неї він вчинив якийсь подвиг, а так...
Як любила казати її бабця Сибілла, попиваючи яблучний сидр, який винайшла сама і назвала в честь свого сина Сіда, "Якщо чоловік не здатний заради тебе на подвиг, то нащо тобі такий чоловік взагалі?" А бабця зналася на цьому. Вона мала гарного чоловіка, Еда, діда Ельзи, який якось заради неї вбив цілого мамонта! Бабці Сибіллі вже було ой як багато весен, але азарт свій вона ще не розгубила. Коли треба могла навіть і на дерево залізти, ні не за яйцями, щоб потім поласувати, як багато може хто подумав, а просто, щоб поспостерігати за сусіднім племенем Білих бивнів, яким керувала мамця Алана Аделаїда.
Так що якщо Алан не здатен на менше, то нехай не підходить до неї, Ельзи з племені Сірих вовків, де на відміну від інших племен головною була не жінка, а чоловік. В їх племені вождем раніше був дідусь Ед, але вже два роки як ним був Сід, батько Ельзи та син Сибілли.

"Бідний дідусь",- подумала дівчина з сумом.- Якби не той страшний вепр, то він і досі був би живий". Потім дівчина подивилась на сонце і зрозуміла, що пора обідати. Тихе бурчання в животі це лише підтвердило, тому, кинувши лукавий погляд на розлогий  кущ, за яким ховався нещасний Алан, дівчина швидко подалась додому.