Гардеробний кіпіш !

Земля визиває Лукаса , алло, прийом , база, база це Анна , моє прохання просте ,  вийдіть із астралу .-  Сказала дівчина нахилившись до вуха брата який задумавшись дивився в одну точку на стіні .

Аа ...? Що ? - здивовано і не розуміючи глянув Лукас на систру .

Нарешті ! - сплеснувши руками вскрикнула дівчина дивлячись на брата - невже ти нарешті вийшов із астралу ? 
Я в ньому і не був. - буркнув хлопець .
Да , да . Звичайно не був . - підійнявши руки в смиренному жесті проговорила брюнетка .- Ти просто так 23 хвилини дивишся на стіну і навідь не думаєш реагувати на на мене , ні на мою балаканину . 
Пробач .-  Відклавши блокнот з олівцем в сторону і взявши в руки чашку з зеленим чаєм який принесла Анна він запитав . - Що ти казала ? І да , дякую за чай .
Закоттвши очі дівчина повторила свою розповідь .- Ми сьогодні,  точніше зараз ідемо за покупками до школи,  тому давай швиденько  їш бутерброд , запивай його чаєм і худко переодягайся . Я фактично готова , залишилось придумати ,що надіти  і все .
Що ? Ніііі ! Може не зараз ? Давай не сьогодні, а ? - втомлино протягнув хлопець .
Що чув і да , зараз ! - Підійшла до Лукаса і обійнявши його про нила на вухо .-Нєєє, сьогодні , точно сьогодні . В тата виходний і він обіцяв сходити з нами . 
Тобто зараз ? Так в нього ж вихідний через два дні . - Здивовано протянув хлопець .
А ? Взагалі-то сьогодні .- переставши виснути в брата на шиї Анна пішла до шафи щоб вибрати що одягнути . - Ти знову загубився в днях? Ти коли спати ліг ? Ти хоть пару годин поспав ? Бо коли я лягала ти іще малював , а я лягла тільки в чотири часа ранку .  - перелистуючи вішалки в пошуку  питала дівчина .
Спав .... Годинки 3 - 4 десь ... - відкусивши бутерброд з куркою сказав хлопець -Ооо смачно , дякую.
Я тебе зрозуміла . Добре . Ми їдемо в Гоґвортс через тиждень , це так  я нагадую ,щоб ти орієнтувався і почав збирати речі .
Вже через тиждень ? О Мерлін як швидко летить час . - з якоюсь обричонність в голосі сказав хлопець. 
Лукасе - хитро протягнула дівчина перейшовши на шепіт - знаєш що ? Я випросила в тата філіна , справжнього філіна, скажи круто ? 
Ніфігасоби , оце ти даєш . Реально мощьно*.заявив хлопець не втримавшись від кріпкого слівця .
Щось мені здається, що ви подружетесь . Моя ж ти совушка . - Розплітаючи косу сказала Анна .
Іди ти - ображено пробухтів хлопець .
Куди ? В косий  ? Так я тільки за ! - сміючись промовила дівчина .
Як щоб одягнути ? - Задумливо промовила Анна - Лукасе , а на вулиці холодно як думаєш ?  Мені одягнути сукню чи штани ? - взявши в праву руку вішалку з сукньою , а в ліву комплекту з шкіряними штанами дівчина розвернулась до брата .
А мені звідки знати холодно чи ні ? - Відкусивши іще один кусок від бутерброду і запивши його чаєм відповів хлопець. - Я на вулиці сьогодні не був , но на вечір передавали дощ .
Добре , тоді одягну чорні шкіряні штани з чорною водолазною - переодягнувшись дівчина підійшла до дзеркала щоб одягнути срібні сережки з кулон .- Чорний з сріблом завжди в моді .- Посміхнувшись і підморгнувши своєму відображенню сказала красуня . 
Так , а тепер відгадай яке я взую взуття ! В тебе є лише одна спроба ! - Присівши біля нижньої полки шафи сказала дівчина .
Знову твої улюблені шкіряні каблуки ?-Усміхнувшись в чашку відповів хлопець .-Як ти в них взагалі ходиш не розумію , тамже  каблу́к п'ятнадцять сантиметрів .- з неприкритим жахом промовив він допиваючи чай .
Так ти правий , але блін чого так швидко відповів , я навідь не встигла відрахувати до трьох . -Взявши в руки взуття сказала вона . 
Тому що я тебе знаю як свої п'ять пальців . - Сміючись промовив хлопець . 
А в тебе ,що їх тільки п'ять ? Чи настільки погано мене знаєш ? Сміючись і уклонившись в сторону від летівшої  в неї подушки вона запитала . - Ну що доїв ? Іди одягайся я і для тебе вже підібрала одяг . Я його  на стільці поклала .-  Одягаючи взуття сказала Анна . 
От зараза - посміхаючись сказав хлопець коли подушка не влучила в Анну . - зараз ти у мене досмієшся   .- з обіцянкою в голосі промовив брат ідучи до шафи - І взагалі я сам собі оберу одяг , немаленький вже . Навідь неподившись на стілець з  вибраним Анною образом заявив хлопець ідучи до шафи .
А може не треба ? Я такий гарний лук для тебе підібрала тобі сподобається . Сказала Анна поправляючи зачіску перед дзеркалом . 
Знаючи тебе я в цьому невпевнений - шукаючи щось у шафі заявив парубок .
Що?! - вигукнула дівчина таким голосом немов її вдарили . - ти знущаєшся з мене ? Мене ніхто так іще  не ображав,  як ти зараз, своїми словами  сказавши ,що в мене немає смаку . - Ображено сказала дівчина схрестивши руки на грудях і розвернувшись до вікна . Так вона простояв хвилин вісім слухаючи матюки Лукаса ,  поки їй не стало занадто  цікаво ,  що так довго і ретельно шукає її брат . - Ну і що ти шукаєш? -  Підійшовши до нього спитала вона зазираючи до шафи через пличе Лукаса . 
Більше не ображаєшся ? - здивовано спитав хлопець повернувши до неї голову . 
Взагалі-то я іще чикаю вибачень від тебе, але вже  неможу слухати твої матюки , тому вирішила допомогти . Ну так , що шукаємо ? 
Хм.... Водолазку чорну і чорні джинси з високою посадкою ....  А іще ніде неможу знайти свій ремінь з бряжкою в формі змії який ти мені на минулий  день народження подарувала . - сказав задумавшись хлопець продовжуючи ретельно переглядати одяг .
Ааа ну удачі,  шукай . - Сказала дівчина і лягла на кровать закинувши руки за голову .
Ти, що мені не допомош ? - Спитав здивований хлопець повернувшись до сестри . 
Ні , а навіщо ?  Тиж не захотів одягати те ,що я для тебе  вибрала ,  от і шукай тепер те чого там немає . 
Через декілька хвилин пошуку не знайшовши потрібних речей Лукас вирішив вдягнути одяг який вибрала Анна і був здивований побачивши на стільці речі які він так довго шукав .
Протяжно зітхнувши і закотивши очі хлопець сказав - Добре , добре я помилявся сказавши,  що невпевнений в твоєму виборі . Я думав ти вибереш щось інше ,но вийшло, що ти мене все-таки непогано знаєш і вибрала ти , що я люблю ,а не те що тобі захотілось . Вибач мене будьласка , в тебе неймовірне чуство стиля,  я поклянусь перед тобою о велика . Жартівливо склонившись до сьомої підлоги  в поклоні перед сестрою  промовив Лукас і  невтримавшись засміявся . 
Так і бути,  пробач твою помилку  смертний і не тримаю на тебе зла тільки цього разу.- Гордо пройшовши біля нього до шафи заявила Анна теж засміявшись.- Я знаю тебе немов себе братику,  тому ніколи не сумнівайся в мені,  або в моєму виборі і не шукай підлості від мене там де її немає . Я хочу щоб ти знав, що завжди можеш довіритись мені , або прийти і розказати все , що в тебе  на серці .