Життя після зради
Глава 4. Признання
Було тепле осіннє вечірнє світло, коли Роман запросив Наталію на прогулянку парком після роботи. Листя ніжно шелестіло під ногами, а повітря пахло першим прохолодним вітром осені.
Вони сиділи на лавці біля озера, поруч ледь торкаючись рук. Тиша була м’якою, спокійною, ніби чекаючи на слова, які змінять усе.
Роман повернувся до неї, взяв за руки й подивився прямо в зелені очі.
— Наталіє… я хочу сказати тобі щось важливе, — промовив він тихо, але рішуче. — Я ніколи не думав, що можна так глибоко любити. Ти зробила моє життя світлішим, теплішим… Ти стала частиною мене, без якої я не уявляю днів.
Вона застигла, серце калатало, але він говорив далі:
— Я кохаю тебе. І хочу, щоб ти знала… я хочу бути поруч завжди. Наталіє, вийдеш за мене?
Наталія відчула, як серце розпливається теплом, а очі блищать від щастя.
— Так… Романе… я теж кохаю тебе, — прошепотіла вона.
Він обережно обійняв її, притиснувши до себе, і в цей момент світ здався повністю правильним.
Їхні серця злилися в тихому, ніжному щасті, яке ще ніхто й ніщо не могло зруйнувати.
І вони сиділи так, поруч, тримаючи одне одного за руки, відчуваючи тепло й любов, готові разом зустрічати все, що принесе життя.
#700 в Жіночий роман
#2481 в Любовні романи
Відредаговано: 11.12.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
