6 ГЛАВА " СЕКРЕТ ЦУЦЕНЯТИ"

  Проходили дні за днями. Марічка забувала про те горе й більше полюбила нового сусіда по хатинці. Цей сусід тот самий Рекс якого вона приютила.

  В ранці вона взяла Рекса і вони гуляли по парку. Після прогулянки Марічка насипає йому корму. Й коли вона пішла працювати, Рекс покірно ждав її. Проте більшість частини душі Перта вишла з цуценя. Він побачив світло, а внім свою матір. 
- Що це за яскраве світло? Мама? Ні мені ще за рано покидати світ. 
-Сину мій, вона сильна дівчина і зможе без тебе. 
-Ні, мамо, я не хочу покидати сестру. Тим баче вона зараз так вбита горем. 
-Якщо залишився з нею, їй буде ще больніше. Я знаю, що говорю. Я знаю, що вона бачила мене, коли ви хоронили мене. Марічка зі мною спілкувалася прощалася і передала мої слова, які здійснилися. 
-Вона може бачити привидів?  Чому раніше не говорила? 
-Тому що знала, що ти скажешь, що це просто психічний захист. 
-Ні, мамо, я поки не готовий. 
-Добре, сину, проте час летить я чекаю на тебе. 
  Світло зникло, Петро повернувся в тіло цуценяти. Прошов час і Марічка повернулася до будинку. 
-Ох, Рексику, ти такий милашка, йди я обійму.
  Вона обняла його, після чого у них була вечірня прогулянка. Вернувшись до дому, Марічка насипає корм песикові, а сама перекусила бутербродом і чашечкою кави. Прийнявши душ, вона покупала Рекса і вони пішли спати. 
  Наступого ранку вони прогулявшись вернулися до дому. Рекс покірно ждав Марічку. Та пішла на роботу, проте їй не давали спокою привиди, яких вона бачила. Ідучи при людях, вона говорить до привидів. 
-Відчепіться  від мене, я не можу бути корисною. 
  Привиди її наче не розуміли і Марічка чула шепіт: " Допоможи нам, ми невинні, це все вони, спаси моїй рідних від сліз".Марічка, наче божевільна, біжала на роботу від привидів. Люди думали, що вона збожеволіла із-за втрати брата і почуває себе беззахисною. 
  Працювала вона в кав'ярні баристою. Коли клієнтів не було, вона сідала на пол і просто плакала. Плакала із-за болі в грудях, а саме із-за втрати брата. Іноді буває таке, що трішки допомагає привидам, в надії побачити брата, проте їх не меншае і брата так і не бачить. Від цього їй ще больніше, що не змогла з ним, як слід  попрощатися. Ввечері вона  забігає в магазин, купляє продукти харчування та трішки балує цуценя смачним кормом. Повернувшись додому, на вулиці пішов дощ і із-за цього вона не змогла прогуляти з собакою. Тому вони зразу сіли вечеряти. Насипавши корму Рексові, вона стала готувати пюрешку з котлетами. Після лягли спати. 
  Наступного ранку у Марії був вихідний, а тому більше часу приділяла своєму цуценятку.  І вона ненароком замітила, як з тіла собаки вилетів її брат. У неї був шок тому що той кого вона шукала серед привидів був завжди біля неї. 
-Петро?...