4 ГЛАВА " ПОЗИВНИЙ СТРАХУ"

  Наступного ранку Петро, йдучи на роботу, завітав до діда. Тим часом як Марічка пішла шукати собі роботу. Найдовши під заробіток в маленькому ресторанчику як офіціантка. Працювала там не довго. Вже через пару годин її звільнили, із-за неправильну подачу страви гостям, що виникає наче неповага до клієнтів. Тим часом Петро швидко присвоївся до нового місця праці. 
  Минув місяц Марічка пробігла майже всі заклади, аби найти роботу, але зусилля вдалися за дарма. Петро за цей місяц бистро оговтався від раптової смерті старого. Марічка всеж таки найшла під заробіток в забігайлівці. Там вона прибирала сміття та мила підлогу. 
  Наступного дня вони рішили пройтись прогулятися по парку
-Петрику, у мене гарна новина. 
-Яка? Тільки не говори, що вагітна. 
- Та ні, дурнику, я найшла собі під заробіток. 
- Це чудово, тоді у нас буде меньше боргів. 
-Так, проте ти щось чув що там в Києві? 
-Ні, поки тихо, проте поки що рано туди їхати,  там може бути ще небезпечно
-Слушна думка, проте я сумую за своїм будинком, там де ми виросли, там де ми були з мамою. 
-Я розумію проте... Проте ще рано повертатися, якщо новин немає, це не значить що війна скінчилась, воно може значити, що в Києві немає сигналу, аби повідомити новини які зараз навколо нас. 
- Ну да ти прав. 
  Пройшов час і за Петром прийшли воєнкомат. 
-Доброго дня ми з Воєнкомату вам повістка
  Прошов 1 день і Петра забрали на війну. Марічка переживає і благає Бога, щоб війна закінчилася. Сусіди які їх приютили, підтримували Марічку як могли, а Петрові кидали донати на воєнну техніки і присилали гуманітарну допомогу. 
Проходе місяц, як Петро воює. 
Він зумів зловити связок і позвонити сестрі. 
-Ало, любима моя сестро, я живий, зі мною все гаразд, а ти як? 
-Петро, о господи, Петро любий брате, нарешті чую твій голос. Зі мною все гаразд- зі сльози каже і продовжує- Боже, ти живий, він тебе береже. Повертайся скоріше, я не можу без тебе. 
  Связок перервався. Марічка та Петро не можуть  дозвонитись. Петро пішов далі на фронт, тим часом як Марічка не находить собі місце.