3 ГЛАВА "ПОЧАТОК ПЕКЛА"

  Наступного ранку в понеділок 22.02 Петрик поїхав на роботу, а Марія була в дома сама, так як в неї був тиждень канікул, довгоочікуваних канікул. Поки Перто працював в ресторані, Марічка рішила зайнятися хатньою роботою. Спочатку пропилисосила підлогу, вимила брудний посуд. Кинула прати брудну білизну та стала готувати обід. Приготувала борщ за маминим рецептом. Петрові дали 2 дні відпочинку. І він раніше повернувся додому. Зайшовши у дім, йому зразу запахло маминим борщем. 
-Мамо? Невже ти повернулася? 
-Дурнику, це я приготувала борщ за маминим рецептом. 
- По запаху чую, що він в тебе вдався. 
- Годі базікати, роздягайся і йди до столу. 
  Вони смакуют борщ. За традицією давньої культури України, борщ їдять зі сметаною та хлібом, а також із свіжим салом і запивають теплим узваром. 
  Ввечері вони лягли спати. 23.02 вони цілий день займалися по хатнім справам. А в 24.02 прокинулись десь в 4 часа ранку і рішили піти прогулятися по парку. Прийшовши до парку й тільки сіли на лавочку, як раптом чути в зриви, дуже гучно почала волати серена. 
- Брате, що відбувається? 
- Напевно розпочалася війна, чи який теракт ходімо бистріше до дому. 
  Чутно гучні в зриви, напроти їхньої квартири, в іншу квартиру врізався ворожий безпілотник. Зрив настільки потужний, у всьому районі вимкнули світло та вибило вікна. Петрик і Марічка рішили поїхати подалі від місця подій. 
-Боже, за що ти так караєшь? В чому ми провинились перед тобою? 
-Тихіше, Марічко, зараз поїдемо в безпечне місце. 
  Вони приїхали в невеличке містечко Українка що на Київщині. Хоч там також гуділа серена, проте там не було жодних зривів. Лише видно, як пролітали ворожі літаки до центру Києва. Містяни побачили, що вони біженці і рішили допомогти їм, узявши їх під свій дах. Їм виділили невелику квартиру, де вони могли спокійно жити деякий час. Сусідка з низу принесла їм пакет продуктів. 
- Ось тримайте, думаю вам вистачить на деякий час. 
- Дякуємо. 
А сусідка напроти принесла їм теплі одіяльца. 
- А це від мене, сама вишивала й на ринку продавала, а вам в подарунок. 
- Дякую нам дуже приємно, хоч ми і незнайомці. 
- Так давайте по знайомимось. -повіла сусідка та що знизу. 
-Мене звати Петрик, а це моя сестра Марічка. Ми із центра Києва. Нашу квартиру там вибило вікна та ще впридачу уламки від безпілотника потрапили до нас в дім і із-за цього здійнялася квартира. 
-Жах, я Людмила сусідка що навпроти вас, а це Тетяна Ричкова вона сусідка знизу, а ще вона головна в цьому під'їзді. 
-Дуже приємно й ще раз дякую. А зараз ми хочемо побути на самоті відійти від стресу. 
  Після знайомства вони розійшлися по квартирах. Петро і Марія сіли в гостиній де весів телевізор. І по ним показували новини: "Увага, усім українцям радемо зберігати спокій. Адже ворог цього й чекає, аби ми боялися та панікували. Будь-ласка пройдіть в укриття. Росія напала на нас неочікувано. Напавши на нас о 4 ранку, коли всі ще малювали свої сни. Поранено більше 100 людей, загинуло здебільшого 20, але це лише в Київській області. Проте ворог не спиняється і що хвилини наносит удари. В укриття просимо піти негайно такі областя: Київська, причорноморські областя та східні областя. Бережіть себе всього найкращого."
-Жах. Що ми їм зробили такого, що вони так знущаються? 
- Марічко тихіше все буде добре. Все мине, калину піднімемо. 
- А як же ти. 
- Ти вже забула? Я же говорив, що завжди буду поруч, щоб там не було, заберуть мене чи вб'ють, я завжди буду поруч і оберігати тебе. 
- Поскоріше б воно закінчилось. 
  Петрик пішов на кухню приготувати їжу, бо вони нічого не їли. Перекусивши, вони пішли знайомитися з містом. Прошло пару днів як почалася війна. Післи новини: "В Україні загинуло близько 3000 людей, серед них 300 дітей. Поранених близько 10000 людей, серед них 2000 діти. Ворог не спинно атакує, руйнує церкви, лікарні і міста. Від обстрілу постраждали: Дніпро, Харків, Маріуполь, Одеса, Київ і інші східні областя. Правління оголосило усіх охочуючих долучитися до складу ЗСУ. Бережіть себе, дітей і мирного вам неба."
- Що нам робити? Що з нами буде?- панічискі спросила Марія
- Постарайся не думати про це, а думати про те, як нам зараз проживати. Сьогодні я найду роботи, аби проплачувати за квартиру, комуналку й купляти їжу. 
- Думаю, ти прав. 
- Зараз буду кидати оголошеня про пошук роботи. 
Зробивши оголошено  розвісив по місту і розмістив його в Інтернеті. Не прошло і дня, як йому подзвонив похилий дід. 
- Ало, внучок, приходь до АТБ там буду тебе чекати. Мене звати Георгій, мені не довго залишилося, внуків і дітей не має, а бізнес ні на кого залишити. 
-Дуже вам дякую, але цілий бізнес віддати так просто і незнайомцеві. Ви впевнені? 
-Ось прийдеш, я поставлю 3 задачі, невпораєшся хоча б з однією, небачити тобі цієї роботи. 
- Я готовий, зараз підійду. 
  Петро прийшов до місця призначення. Там його чекав дід. 
-Доброго дня, це ви пан Георгій? 
- Так це я. Значить ти у нас Петро. Аби за получити фірму ти довжен виконати 3 завдання. 
- Я готовий до першого завдання. 
- Перше завдання, як правило, дуже легке. Так ось слухай уважно. На ріднім полі шупчуть колоски, 
Я рад би знати тихі їх думки. 
Я слухав, чув, як можна колосина 
Шептала тихо слово: ... 
- Я вважаю, що це слово Україна. 
-Так вірно. Тож друге завдання... Друге завдання... О придумав, твоє 2 завдання зробити мені латте. 
- Ну добре. 
  Петро  побіг до міської кав'ярні й попросив слабке латте. Після того як прийняли заказ, він приніс каву дідові. 
- Ну ти спритний хлопче. Можешь забирати. 
- Почекайте, давайте все по честному, ви ще не сказали 3 завдання. 
- Ти його вже виконав, 3 завдання було приділити мені часу. І моє останнє бажання було по смакувати латте. Я знав, що ти зробиш слабке, адже ти бачеш в якому я стані. Я можу спокійно покинути цей світ, адже мій бізнес в надійних руках. 
- Що ви таке кажете? 
- Це правда, внучок. Жорстока реальність. Я бачу в твоїх очах лише доброту та любовь, не бачив я твоїх злих задумів. Хай береже тебе Бог, прощавай. 
- Дякую вам велике бережіть себе. Чи можу я провести вас до вашої домівки? 
- Було б чудово проте ти потратиш стільки часу на мене. 
- Ну будь-ласка, мене совість буде мучати, якщо я не проведу вас. Будемо вважати, що це і є  те  саме 3 завдання. 
-Гаразд, внучок, дякувати Богу, що мій бізнес в надійних руках. 
  Тоді Петрик провів діда до дому і сам пішов до своєї квартири. Він був дуже радий тому, що йому вдалося зробити людину щасливішою.