2 ГЛАВА "НОВЕ ЖИТТЯ"

  Минає 4 години і Марічка приходить до кав'ярні де її чекав брат. 
-Сестро, ти чого така похмура? Щось сталося? 
-Та ні, нічого такого. Просто тяжкий день. 
-Я знаю як тобі підняти настрій. 
- І як саме? 
- Мені пропонують продати кав'ярню і піти працювати до шикарного ресторану бренд шефом. 
- Вау це круто! Так що ти рішив? 
- Я думав с тобою порадитися, аби не зробити помилки. Цій кав'ярні лише 9 місяців і скоро буде, як рік. І не знаю продавати її та піти в шикарному ресторані, чи залишитися і відмовитися від пропозиції. 
- Слухай, брате, це твій заклад, твоя мрія, тому ти і рішай що буде краще для тебе. 
- Тобто ти не будешь противоречити, щоб я не продавав цей заклад? 
-Так не проти. 
-Ну добре завтра ввечері до мене прийде Олег Кенгурин. 
- Ти сказав Кенгурин? Це мій один із улюблених поварів світу! Звичайно після тебе, брате. 
- Добре ходімо прогуляємось по парку, потім підемо до дому і будешь робити уроки, а я приготую вечерю. 
  Петрик знімає з себе фартушок надягає теплий одяг і разом з сестрою пішли до парку "Свобода". Проходячи пам'ятники героїв небесної сотні, вони помітили маленьке цуценя у якого була поранена права передня лапка. 
- Петрику, подивись сюди. Бідолаха, як же ти поранився? -у Марічки наворачиваются сльози на очах. 
-Сестро, не плач. Зараз ми його віднесемо до ветеринара, він його вилікує. Пам'ятай немає таких ран, яких не можна вилікувати. 
  Тоді вони повели цуценя до ветеринара. Залишили цуценя в притулку, аби він найшов свій дім. Невдовзі вони повернулися додому. Марія робила уроки, а Петро пішов на кухню готувати вечерю. 
-Машенька, йди вечеряти, а то охолоне. 
- Уже біжу. 
  Вони повечеряли, Марічка до робила уроки, а Петрик найшов потрібні йому документи. О 23:00 годині лягли спати. Наступного ранку вони прокинулись на годиннику було лише 05:00 ранку, тому Петрик рішив трішки побалувати свою маленьку принцесу. Приготував їй смачний та поживний сніданок. Марічка прокинулась від солодкого запаху карамелі. Підвівшись, вона пішла на кухню снідати. Сівши за стіл, Петрик поставив їй тарілки панкейків з вівсяного борошна та фруктовою карамелі без цукру. 
-Петрик, ти зараз серйозно? Це насправді ти прогував десерт? Якесь свято? 
-Так я все ж таки наважився і приняв рішення стати бренд шефом. І заживемо ми новим життям. 
- Це чудово. Ммм прям кайфую від твоєї їжі, та що там кайф, я таю від неї. 
- Дуже радий що тобі сподобалось, це щоб ти розуміла страва без додавання цукру. 
- Да ти що, по ній не скажешь така солодка. 
-Все давай доїдай і будемо їхати кожен по своїм справам. 
  Марічка доїла і з яскравою посмішкою поїхала в коледж. Там її зустрічають одногрупники. 
-О, Марічка, ти диви, чому така щаслива? -спитала Катерина сусідка по парті. 
-Ти наче хлопця завела, чи з'їла щось солодке. - спитала Яна подруга Марічки
- Ні, ще хлопця не причарувала, але з'їла смачненькі панкейки. 
-Ухти і ми хочемо. 
- Тримайте у мене їх ціла купа. 
  Марія роздала однокласникам і вчителеві по 3 панкейки. Усім сподобалися ці ласощі. Петрик тим часом вже доїхав до кав'ярні. 
Минув день, заходить тихенько сонце, сходить місяць. Олег Кенгурин під'їхав до кав'ярні, стає з машини і заходить внутр. 
- Ну що, Петрику, рішив? 
- Так, ось усі документи які потрібні, а також заклад уже продається. 
-Добре ти зробив правильний крок, такий шанс випадає 1 раз на життя, а якщо ти фортовий то може і взагалі 2 рази. 

- Дякую вам за здійснення мрії. Коли я можу приступати до роботи? 
- Хоч і завтрашнього дня, графік роботи о 7 годині ранку і до 8 вечора, по субботам о 7 і до 6 вечора, неділя вихідний. 
- Добре я вас зрозумів. 
  Олег Кенгурин поїхав до себе до закладу, а Петрик поїхав додому, де на нього чекала його сестра. Вони зробили свої справи, і лягли спати. На наступний ранок, а це була середа Петрик будить Марію, аби вона не проспала свої заняття. Відвіз її в коледж, сам поїхав до ресторану, де він являється бренд шефом. Перший робочий день в ресторані був складним і легким водночас. Минає ще три дні. Неділя вихідний вони гуляють по парку. Сіли на лавочку і стали кормити птахів хлібом. 
-Петрику... 
-Марічко, щось трапилося? 
- Мені трішечки лячно стало. 
- Чому? Тобі хтось погрожує? 
- Та ні мені приснився дурний сон, де начебто я тебе втрачаю. 
Петро обняв сестру і промовив. 
- Запомни мої слова, я ніколи тебе не покину. Я завжди буду поруч, пускай і буду десь за границею. 
- Добре, братику. 
  Після прогулянки, вони пішли по магазинам, аби скупитись продукти та купити новий одяг. Після шопінгу вони поїхали додому.