Приїхавши додому, Настя зателефонувала бабусі Артема. Жінка вже повернулася з Тайланду, але у Насті не було часу її навідати.
— Настуня! Я так скучила за тобою! - почувся у телефоні голос літньої жінки.
— Я за вами теж, бабусю. Я повинна вам дещо сказати. Та каблучка, зі смарагдом. Артем збирається освідчитися з нею Мілані.
— Що? Та як він посмів? Ця каблучка належить тобі! І тільки ти маєш право її носити. - заголосила бабця. — Добре, що ти розповіла. Я розберуся. - і кинула слухавку.
Настя посміхнулася. Їй завжди подобалася бабуся Артема.
Тут на телефон Насті прийшло сповіщення:
"Вибач, але я маю тебе покинути. За дві години літак до Мілану, завтра розпочинаються зйомки." - писав Кирил.
Через кілька днів, Насті довелося їхати до столиці, щоб зустрітися з новими партнерами по бізнесу, для підписання паперів на постачання тканин із Туреччини до їхніх магазинів. Але залишатися на ніч у Києві, вона не захотіла. Тому купивши білет на поїзд, вже вранці вона зійшла на перон у рідному місті.
Заходячи у вокзал, Настя випадково зіштовхнулася з жінкою, яка теж поспішала до вокзалу. Незнайомка не замітила дівчину і налетіла на неї.
— Вибачте. - пробурмотіла жінка, а Настя і не збиралася влаштовувати сцен.
Настя підняла злетівший на підлогу шарф і простягла його жінці. Жінка підняла голову і зустрілася з Настею поглядом.
— Добрий ранок, Аліно Дмитрівна! - Настя впізнала матір Мілани, віддала шарф і пройшла мимо у своєму напрямку.
Аліна Дмитрівна подивилася у бік Насті, її увагу привернув профіль дівчини. Жінці здалося, що вона побачила в дівчині знайомі і рідні серцю риси обличчя. Але це мариво швидко зникло.
— Люба? Все гаразд? - підійшов до жінки Тимофій Ткаченко.
— Так. Мені просто прибачилось!
Вони вирушили до автомобіля і на задньому сидінні, жінка побачила букет рожевих троянд з чорною стрічкою.
— Сьогодні роковини смерті Натусі. - промовив чоловік.
— Так. Я пам'ятаю. Вона ж була і моєю донькою теж. - і жінка розплакалася. — Що ми їй тепер скажемо? Підвіска яку вона так любила, забрала Настя.
— Я говорив, що не треба віддавати її Мілані. Я, що небудь придумаю. Обіцяю. Зроблю все можливе, але заберу у цієї дівки, коштовність нашої доньки.
П'ятнадцять років тому, їхня старша донька загинула у аварії, в якій був винен ( а може і ні), батько Насті. Який збіг обставин! Спочатку батько вбив їх старшу дочку, а потім донька, намагалася вбити молодшу. І Ткаченко не вірив у непричетність Насті, до аварії з Міланою. Він був впевнений, що відео сфабриковане.
І ніхто, навіть не здогадувався, що в тій аварії, п'ятнадцять років тому, Володимир Руденко також втратив доньку.
Настя, щоб відсвяткувати підписання нових контрактів, поїхала в цей вечір до клубу, де її чекав Сергій і ще декілька друзів. Вони святкували у приватному кабінеті, і Настя випивши всього один келих шампанського, відчула себе зле. Тому вона вирішила сходити до вбиральні.
Але вийшовши з туалету, їй не полегшало. Добре, що поруч проходив офіціант і запропонував їй пляшку води.
Вона відкрила кришку і вже хотіла зробити ковток, як раптом хтось боляче вщипнув її за сідницю.
— Яка гарна фігура! Скільки ти коштуєш, лялечкою? - роздався чийсь шепіт над вухом.
— Забери руки! - вскрикнула Настя.
— Не хвилюйся, лялечко! Грошей у мене багато.
У Насті ніяк не виходило повернути контроль тілові, але доклавши зусиль, вона змогла наступити нахабі на ногу, гострим каблуком і побігла. Але далеко втекти їй не вдалося, агрессор її наздогнав і схопив за волосся.
Але його руку хтось перехопив, і чоловік заволав від болю, випускаючи Настю.
— Ти як? - спитав Артем.
— Все гаразд, дякую.
Артем вже хотів піти, але помітив нездоровий рум'янець на щоках колишньої, та її затуманений погляд.
— Настю, ти п'яна.
— Ні. Я трезвісінька як... Як... Ой, а ти так схожий на мого колишнього чоловіка. Теж хочеш зробити мені якусь гидоту? Так?
Артем застиг від таких звинувачень.
— А знаєш, мій колишній... Він не може... Ну, ти мене розумієш?...
— Що ти маєш на увазі? - похмурнів Артем.
— Ну... У нього не працює те... - дівчина показала на його шеринку. — Ми були одружені чотири роки, а він мене навіть не поцілував. Тут може бути лише один висновок: він імпотент!
Артем не знав, плакати йому чи сміятись.
Одним рухом він підхопив Настю на руки і увійшов до ліфту, який прямував на верхні поверхи клубу, де були номери для відвідувачів.
— Ти пошкодуєш про свої слова. - прошепотів Артем, заносячи дівчину у номер.
Те, що відбулося потім, Артем ще довго буде згадувати. Настя була гарячою штучкою, а такого сексу чоловік не мав вже досить давно. І чого питається він не скористався правом чоловіка, ще чотири роки тому? Можливо все склалося б інакше.
В ранці Артема терміново викликали на роботу, і він не став будити Настю, але залишив їй записку:
"Ця ніч була неймовірна. Сподіваюся і для тебе також".
Але Настя прочитавши записку, зніяковіла. Вона пам'ятала пристрасть і як їй було добре, але зовсім не пам'ятала обличчя чоловіка.
А потім зателефонував Сергій і запросив поїхати з ним до Буковелю, не забувши перед цим прочитати нотацію, про те, що не можна тікати не попередивши друга.
Настя не мала, що відповісти, тому просто погодилася на поїздку.
— Але я не вмію кататися на лижах!
— Крихітко, я чемпіон з лижного спорту, я тебе швидко навчу.
— Ну, добре, чемпіоне! Коли вирушаємо?
— За дві години.
Настя швидко одягалася і поїхала додому, щоб зібрати речі.
А Мілані на телефон прийшло відео, де її наречений заходить у номер клубу, і несе на руках колишню дружину. До відео йшла приписка: "Він вийшов з номеру аж вранці".
— Бісова дівка! - розлютилася Малага і кинула у стіну чашку з чаєм, який щойно пила. — Ти заплатиш мені за це, хвойдо!
#7334 в Любовні романи
#1786 в Короткий любовний роман
#2871 в Сучасний любовний роман
любовний_трикутник, колишні чоловік і дружина, сімейні таємниці
Відредаговано: 03.05.2023