Моя по праву

Наступного дня, Артем взяв у руки свідоцтво про розірвання шлюбу, подивився на нього, а потім зім'яв та викинув у смітник.
В цей час його секретарка постукала в двері та зайшла.
— Артем Вікторович, там вам телефонує Тимофій Ткаченко. Говорить, що справа нагальна.
— Дякую, Ганно. З'єднуй. - і дочекавшись з'єднання, заговорив: — Дядьку Тимофій, вітаю!
— Як там почувається моя донька?
— Добре. Але ж ви не для цього зателефонували?
— До мене дійшли чутки, що в аварії, через котру постраждала Мілана чотири роки тому, винна твоя колишня дружина.
— Та аварія... - похмуро промовив Артем. — Вона дійсно пов'язана з Настею Руденко.
— Мілана моя єдина донька. Сподіваюся, ти правильно розставиш пріоритети. Хто тобі дорожчий: колишня чи Мілана?
Артем поклав слухавку і замислився.
А в цей момент, Настя з Сергієм та Кирилом, увійшли до кабінету батька Насті, у фірмі "Струмок". Так, фірма ще існувала і працювала, хоча і мала невеликий дохід, бо через той скандал втратила багато партнерів.
За столом батька сидів чоловік і щось продивлявся на ноутбуці, а побачивши відвідувачів, здивувався.
— Настя? Давно не бачилися! - заговорив чоловік.
— Добридень, Андрій Вікторович! - привітливо посміхнулася дівчина.
— Якими вітрами? - спитав чоловік.
— Ось... Продивіться. - Сергій кинув на стіл теку з документами.
Чоловік відкрив теку і по мірі того, як він читав папери, його обличчя ставало сірого кольору.
— Це, що якийсь жарт?
— Ні. Тепер я власниця "Струмка". Якщо хочете, можете залишатися на фірмі, і надалі працювати, але крісло директора тепер належить мені. І я маю намір особисто керувати фірмою.
— Але... Добре. Все ж таки я багато років віддав "Струмку" і допомогав твоєму батькові у справах. Буду радий і надалі виконувати свої обов'язки.
— Рада, що ви погодилися. Батько завжди пишався, що у нього такий замісник.
Потім Андрій Вікторович провів екскурсію по фірмі, познайомив з працівниками, і нарешті перебрався до свого законного кабінету заступника.
Через два тижні, не без допомоги Сергія, Настя підписала угоду з турецькою фірмою по виготовленню сатину, фланелю та батисту, і вже на наступному тижні планувалася перша поставка до їхніх магазинів.
Кирило та Сергій у всьому підтримували Настю і допомогали їй. Все йшло дуже добре.
Однак трапилося те про, що попереджав Сергій. У всіх соц мережах та каналах новин, демонструвалося відео, на якому синя Део Ланос врізається в автівку Мілани. Під постами були тисячі злих невдоволених коментарів.
Люди підтримували Мілану, жертву аварії. Артема вважали нещасним чоловіком, якого обкрутила навколо пальця колишня дружина.
Чутки розліталися дуже швидко. Такими темпами, до Насті в будь який час могла завітати поліція.
— Кожна знаюча людина скаже, що це відео підробка, - похмуро сказав Кирил. — Проблема в тому, що більшість тепер налаштовані проти Насті. Серед звичайних людей мало спеціалістів, тому мало хто бачить правду.
— Я спробую дістати справжне відео. - промовив Сергій.
— Заради Мілани, Артем розлучився зі мною. Впевнена, заради неї він піде на все.
— Думаєш, це він? - спитав Кирило.
— Байдуже. - посміхнувся Сергій, з кимось переписуючись по телефону. — У нас є справжне відео! А, що, якщо ми теж відправимо відео у соц мережі та на канали?
— Зачекай, - зупинила його Настя. — Завтра перше число. Ти говорив, що сім'я Ткаченко хоче відсвяткувати одужання Мілани, і тому влаштовують бенкет. Так?
— Так. Що ти замислила?
— Піднесу Мілані подаруночок!
Друзі зрозуміли на, що вона натякала і весело переглянулися.
***.
Тимофій під руку з дружиною, ходили поміж гостей, у арендованому на весь вечір ресторані.
Роздалися звуки піаніно. Хтось заграв мелодію. Це була Мілана.
Вона спокійно грала на інструменті, з ідеально прямою спиною і елегантно торкалася клавіш. Її фігура притягувала погляди. Дівчина сяяла наче зірка.
Як тільки стихли останні звуки мелодії, Артем вийшов і приблизився до Мілани. Він взяв її за руку. Він витяг з кишені оксамитову коробочку і опустився перед дівчиною на одне коліно.
— Мілано, ти... - почав Артем.
Його перебив сміх, руйнуючи чарівність моменту.
— Прошу вибачення за запізнення.
Цей голос...
На обличчі Артема відобразилася купа емоцій. Він обернувся.
Із натовпу вийшла Настя, а з нею і Сергій з Кирилом.
Всі здивувалися її появі.
"Це через неї сталася та аварія, в котрій постраждала Мілана." - прошепотіла в натовпі.
— Перш за все, я вибачаюся за те, що прийшла без запрошення. - байдуже заговорила Настя. — По-друге, де докази, що відео з соц мереж та новин не підробка? Хочете поквитатися зі мною, за те, що я зробила чотири роки тому? Спочатку припиніть мене звинувачувати.
Промовивши це, Настя подивилася на Мілану. Та одразу зблідла.
— У вас гострий язик. Подивимося, чи допоможе це вам, коли будете розповідати все поліції. Якщо на вас звели наклеп, то вам нема чого боятися. - промовила матір Мілани і дістала телефон, щоб зателефонувати до поліції, але її зупинила Артем.
— Мілана не буде подавати на тебе до суду.
— Знущаешся? - фиркнула Настя і пройшовши до одного зі столу, сіла на стілець. — Кириле, покажи їм подарунок, який ми приготували.
Кирил включив відео на ресторанному проекторі. Всі побачили, що у Мілану врізалася синя машина, але це була Шевроле Авео, а потім під'їхав Ланос і з нього вибігла Настя, кинувшись до автівки з постраждалою Міланою.
— Настю, ти задоволена? - запитав Артем.
— Знаеш, мені боляче на тебе дивитись. Ти повірив Мілані, хоча міг знайти справжне відео, поговорити зі слідчим у тій справі. Але ні. Тобі так вигідніше. - спокійно заговорила Настя.
— Але є ще дещо, що тобі потрібно знати Артеме! - заговорив Сергій. — Всі ці роки, що Мілана була у комі, Настуся їздила до лікарні і здавала для неї свою кров. Якщо Настя дійсно була винна у тій аварії, навіщо їй рятувати суперницю? Вона робила це заради тебе.
— Настю, чому ти мені не сказала? - спитав її Артем.
— А ти б мені повірив?
Артем похмурнішав, бо він зрозумів, що за чотири роки подружнього життя, він навіть не намагався впізнати ближче дружину.
— Настю, я не знала, що всі ці роки ти приходила до мене в лікарню і жертвувала свою кров. Ти така добра... - заговорила Мілана, і зняла з руки браслет з білого золота. — Я вдячна тобі за допомогу, і хочу віддати цей браслет, у своєї вдячності.
Але Настя похитала головою.
— Ні. Якщо ви хочете зробити мені подарунок, то я прийму каблучку зі смарагдом, яку вам збирався подарувати Артем.
— Мілана запропонувала тобі гарний подарунок. Просто візьми браслет і забудемо про все. - вступився за кохану Артем.
— Я хочу каблучку зі смарагдом. - не погоджувалася Настя.
— Ні, це бабусина каблучка! - розвалився Артем.
А Настя лишень посміхнулася. Чи їй не знати, чия каблучка, коли саме бабуся Артема, на їхньому весіллі віддала їй її як обручку. Але наступного дня, чоловік забрав каблучку і Насті довелося брехати старій жінці, що каблучка завелика і вона боїться її загубити.
— Настю, я... - пискнула Мілана і Настя перевела погляд на неї, і в цей момент замітила підвіску, яка виблискувала серед грудей дівчини.
Настя не могла зрозуміти звідки, але в неї з'явилося відчуття, що Мілана не має права носити цю підвіску. Що вана їй не належить.
— Добре. Тоді Мілано, ти віддаси мені свою підвіску. - посміхнулася Настя.
— Добре. - погодилася дівчина і зняла ланцюжок з підвіскою.
— Мілано, зупинись! - гаркнула батько дівчина, а мати знепритомніла.
— Вибач, тату! Але я вважаю, що так буде правильно. - хитнула головою Мілана і вклала в руку Насті підвіску.
Настя посміхнулася і кивнула своїм друзям, що вже час з відси їхати.
— Я думав, що ця каблучка має для тебе значення! - вже в машині заговорив Сергій.
— Має. Але підвіска... Я не знаю... Я відчуваю, що вона моя по праву. - розгублено прошепотіла Настя.