Вже три тижні, як я вдома. На вулиці рання весна, все прокидається, оживає. І я, дійшовши до краю, попрощавшись із життям, знову живу.
За цей час зі мною щось сталося. Я ніби знайшла себе саму, і мені всередині себе добре і комфортно.
Адже це не я поставила хрест на собі, власній особистості, житті, це зробили інші. Тепер я відчуваю себе іншою, вільною від думки людей, їхніх бажань, від того, що треба і як треба.
Я така, яка є, зі своїми недоліками та слабкостями. Я прийняла себе.
І тепер ця весна, що довкола, співає всередині мене. І мені хочеться поділитися цим почуттям з іншими.
Я дуже хочу відвідати Тетяну Володимирівну, але мені ще тяжко так далеко ходити. Мама спокійно відпускає мене тільки в березовий гай, навіть стілець принесла мені туди. Я беру з собою ковдру, загортаюся в неї і сиджу там годинами, насолоджуючись навколишньою природою та внутрішнім спокоєм.
Про Сашу нічого не чую, мама оберігає мене від усіх новин. Мабуть, його весілля вже відбулося.
Ці думки вже не приносять болю, тільки легкий смуток. Я рада за Сашу, за його щастя. Колись давно, класі у шостому чи сьомому, нам задали написати твір на тему «Що таке справжнє кохання». І я написала, що справжнє кохання, це коли ти так сильно любиш людину, що готова її віддати іншій, якщо з іншої він буде щасливим більше, ніж з тобою. Пам'ятаю, як дивувалися вчителі, що дівчинка у такому віці написала таку глибоку думку.
Як символічно, що я свої слова пережила на власному досвіді.
Можливо колись, ми з Людою зможемо потоваришувати і я не втрачу Сашу, а придбаю його як друга. Я була б рада бачити його радість і щастя.
І я хочу подякувати йому за те, що він для мене зробив. Це був такий самовідданий вчинок, що для рідної людини не завжди зроблять таке, тим паче для колишньої однокласниці. Який же він СПРАВЖНІЙ!
До нас із мамою приходили брати свідчення. Я промовчала про те, що не хотіла оперуватися і що відчувала себе перед операцією цілком добре. Сподіваюся, що це хоч якось допоможе Саші.
Дуже хочеться бути поруч із ним, у такий важкий для нього час, але це право належить не мені. Але не важливо, що це не я, головне, що його є кому його підтримати, що він не один.
#2141 в Жіночий роман
#9437 в Любовні романи
#2271 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 13.12.2021