19 глава

Перше що я почула, прийшовши до тями, це було пікання, як у медичних серіалах. Насилу розплющивши очі і намагаючись зрозуміти де знаходжуся, я побачила, що лежу в лікарняній палаті, серед працюючої апаратури. Тіло відчувалося погано, та я й не наважилася б поворухнутися, прикута до ліжка крапельницями та всіма цими проводами, підключеними до мене. Намагалася згадати, що сталося, але все було як у тумані.

Відчинилися двері та зайшла медсестра.

- О, ви прийшли до тями, це добре, - посміхнулася вона. – Зараз до вас лікар підійде.

Я хотіла запитати, що зі мною трапилося, але вийшов лише сиплий звук.

Вона перевірила щось на обладнанні, зробила записи до журналу, який тримала в руках і пішла.

Через деякий час до палати зайшов лікар. Зустрівшись зі мною поглядом, підбадьорливо посміхнувся.

- Здрастуйте, Аня, мене звуть Василь Демидович, я ваш лікар.

- Що трапилося, - вдалося мені вимовити.

- У вас звуження просвітів магістральних судин серця.

Я ніби почула інопланетну промову, з усього, що він сказав, зрозуміла тільки слово «серце». Він зупинився, помітивши це.

- Добре, поясню так, щоб вам було зрозуміло. У вас звуження серцевої артерії, вона вже не може виконувати свою функцію. Вам потрібна операція, в якій ділянку, яка вже майже не пропускає кров, замінять шматком артерії з вашої кінцівки.

Я намагалася усвідомити інформацію, яка, як сніг, впала мені на голову.

- Тобто я вмираю?

- Ну що ви одразу так песимістично? - він не очікував такого прямого запитання. – Є велика ймовірність, що після операції ви проживете ще довге та повноцінне життя.

- А без операції?

- А без операції ви не вийдете звідси, - зітхнув він. — Ваше серце не зможе працювати без усього цього, - він обвів рукою все, що було в палаті.

Мені завжди здавалося, що в такій ситуації люди панікують, плачуть, у них піднімається тиск і це саме обладнання, що стоїть навколо мене, починає посилено пищати.

Але мене охопив дивний спокій і апатия, як кокон, що відокремив мене від решти.

На лобі літнього лікаря з'явилася вертикальна зморшка, він тривожно дивився то на мене, то на датчики над моєю головою. Переконавшись, що все гаразд, він вийшов.