Коли їй було рівно сім, у неї було свято. Ні, не день народження — коронація. У їхньому королівстві спадкоємців коронували рано, щоб народ знав, кому належить майбутнє. Але урочистий обряд так і не завершився: на замок напали Полу Дракони.
Батьки семирічної Вулфі наказали їй разом із братиком Менелем сховатися у їхньому таємному місці — будиночку на дереві в чарівному лісі. Та втеча не врятувала: один із Полу Драконів наздогнав їх серед дерев. Завдяки навчанню батьків Вулфі змогла відбитися й навіть перемогти нападника. Але ворог устиг завдати смертельної рани Менелю. Він загинув у неї на очах.
Того дня Вулфі дала собі клятву: помститися не лише вбивці, а самому королю Полу Драконів, бо саме його накази забрали життя брата.
П’ять років вона жила у самотньому будиночку серед чарівного лісу. За цей час навчилася виживати й знайшла друга — імператорського пегаса. Він був особливим: чорний, з крилами дракона та кристалом на голові, що дарував йому владу над стихіями — вогнем, водою, льодом, повітрям і землею. Їхня дружба стала для Вулфі світлом у темряві й силою, яка підтримувала її на шляху до помсти.