Життя принцеси Вулфі
Глава 2. Школа і тіні.
До семи років маленька Вулфі вже вміла тримати кинджал так, ніби він був продовженням її руки. Батько навчав її рукопашному бою — «на всяк випадок», як він любив повторювати, — і водночас змушував грати на скрипці, щоб руки пам’ятали не лише силу, а й ніжність. Мати ж відкривала перед донькою інший світ: магію, крила, чуття, що виходили за межі звичайного — слух, нюх і те загадкове «шосте» відчуття, яке наче шепотіло про небезпеки й таємниці.
У шість років Вулфі вперше переступила поріг школи. Спочатку все було як у всіх новеньких: цікаві погляди, тихі перешіптування, кілька дружніх усмішок. Але дуже скоро ці усмішки зникли. Її відмінність стала приводом для насмішок. Спершу — дрібні шпильки, злі слова, що жалили сильніше за кинджал. Потім — поштовхи, підніжки, удари, які вона намагалася терпіти мовчки.
Вулфі знала: батько навчив її захищатися, мати — відчувати небезпеку. Але школа була іншим полем бою. Тут не завжди можна було відповісти силою чи магією. Тут треба було навчитися виживати серед тіней людських сердець. І саме це стало її новим випробуванням.
#1556 в Фентезі
#526 в Різне
#67 в Дитяча література
Відредаговано: 30.03.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
