Розділ 17

Розділ 17

Нарешті майже всі нагайні питання вирішено і я закінчила статтю. Я назвала її «Особливі люди» і відправила професору. За декілька днів я отримала відповідь.

Джей вирішив зібрати нас усіх разом щоб вирішити вже своє важливе питання і дати відповідь на маленьке моє. Почати вирішив з мого.

– Варо, університет приймає тебе.

– Я радісно пискнула.

– Але як твій ментор, я не приймаю твою статтю.

– Чому? – Від гніву я майже кричу.

– Журналістика це не зовсім твоє і я поясню тобі чому. Ти знаєш, що тепер твоїм демоном є особисто я і я можу бачити твою душу.

– Мда, плюси-мінуси знати своїх демонів в лице, – Ілона з Алекс перешіптуються.

– Я знаю, що не в праві вмішуватися в твої справи, але, оскільки я бачив твоє майбутнє, то раджу одразу зайнятись письменництвом, а не тратити зайві роки не на своєму місці.

Сказати, які круглі очі були у всіх присутніх – це нічого не сказати. Все ж Джей правий, бо лише він і Алберто бачили, що буде далі.

– Я допоможу тобі з цим у майбутньому, – поруч з’явився Алберто, ми були готові.

– Ми ж не забудемо один одного? – все ще переживала Ілона.

– Ми мільйон разів це обговорювали, – шепотіла їй Алекс у відповідь. – Ми будемо пам’ятати все трохи змінено, без магії і так далі, але один одного не забудемо.

– І  Варо повністю згадає дитинство, – усміхався Джей.

– А Власто зможе і далі бути з коханою, – додав Алберто. – Та й не тільки він,  –  хитро глянув  він на Ілону з Джозефом, ті враз зашарілись. – Шукайте плюси і зрозумієте суть! – підняв він палець угору.

– Ми розуміємо що це на краще, але шкода прощатися з силами, – знову почала Ілона.

– Якби був інший спосіб, але ми не можемо залишити все як є, – поплескала її по плечі Алекс.

– А я ні про що не шкодую, я навідь рада позбутись телекінезу, ніколи не вміла ним керувати, – мовила я щиру правду.

– Трохи бракуватиме пригод…

– Алекс, ми не будемо їх пам’ятати, – майже плакала Ілона.

– О, а можна і про Макса забути заодно? – вирішила я скористатися нагодою.

– Нажаль ні, – посміявся Алберто.

– Інакше ти знову на нього западеш, – Алекс права, він доволі притягуючий, якщо не знати його.

– МИ ГОТОВІ.

****

Що ж відбулося тоді?

Сила дракона, сила світу, ні, сила світів, ось, що дозволили пізнати вищим. Вони бачили майбутнє і бачили, як їхні рішення вплинуть на світи. До слова, до того вони могли бачити тільки майбутнє людей, виходячи з рішень останніх.

Яке ж рішення запропонував дракон, для того, щоб і стримати баланс нашого світу і для того, щоб виконати бажання героїв? Треба було лише зрозуміти вимоги всіх сторін і дійсти спільної згоди. Як?

Легко!

Заключивши договір.

А заключався він ось в чому:

Пам’ять Ілони, Варо, Алекс, Джозефа і Гілові (на радість йому) підкорегують і заберуть усю магію, яку передадуть Вілмі, Кіллі і Власто з Екхердом, взамін на те, що останні покидають цей світ, відправляючись, та хоча б до зміїв. Всіх незгідних з земними правилами ангелів і демонів також відпускають у інші світи, тим самим зводячи будь-які міжособні конфлікти до нуля.

Таким чином у цьому світі зберігається баланс зовсім без магії, а всі, хто хоче жити не так, мають на це повне право.

А щодо героїв? То  я впевнена, що їхнє земне життя біде нічим не гірше ніж до того, щастя ж бо від магії не залежитьJ