Розділ 11

Розділ 11

 Довгі розмови і пояснення тривали в квартирі одного демона, тим часом як інший мало не смакував свою малу перемогу.

В дивному силовому полі висів хлопець, вів був вже майже не притомний. З його спини стирчало щось схоже на крила, вони були наче поламані і викликали у нього шалену біль. Багато таких же крилатих створінь було розкидано навколо, вони були прикуті невідомою силою і стогнали від болю.

– Їй вже давно потрібно було підкоритися, – переможно дивилися злі очі, – так ні,  ще й інших збаламутила! Диви, що стало з цим місцем! – погляд обвів згарище навкруги.

– Бум! – світло з’явилося поруч демона, фігури в ньому не проглядувалися. – Ти впевнений, що саме таким способом ти наведеш лад? – лунав голос з світла.

– Я ж не втручаюся в ВАШІ справи, – спеціально виділив він слово і голос з світла замовк. – Ви вже пробували вирішити все своїми втручаннями, та ваші способи безглузді і я одразу знав, що треба зайнятись цим.

Стогони припинилися, крилаті створіння розсіялися. Світло мовчало.

– Ой, тільки не треба співчувати їм. Вони і так давно вже мертві, – хмикнув демон. – Ти вже придумав, як нам вирішити цю багатолітню непотрібну історію? Між іншим, це впливатиме на баланс  всюди.

– Я знаю… – нарешті відгукнулося світло, але і знову  замовкло.

– Потрібно закінчувати це.

– Так…

****

Екхерд розповів нам історію, свою і не тільки, але не всю. Сказав «не маю права», ми вирішили довіритись йому, цього демона ми знаємо все ж довше Джея. Завдяки зіллям і книзі ми врятували невідому до цього дівчину, точніше демона і взнали, що її звати Лайла – вона одна з противників «режиму Джея», як вони це назвали. Підлатавшись, вона зникла так само несподівано, як і з’явилась.

Після довгих розмов і перерікань ми всі залишилися шокованими, навіть повернувшись по домах.

  Я чим дуж забігла в ванну, адже там залишилось бідолашне створіння, яке просиділо там увесь день і ніч!

Наперід я домовилася з ветеринаром і так як у мене ще немає переноски для тварин, то запросила спеціаліста додому, де він провів невеличкий огляд для подальшого догляду за кицею. Також він приніс з собою чистий ветеринарний паспорт на заповнення.

– Як звати тваринку? – повнуватий, старенький котячий лікар  вже закінчив огляд і почав заповнювати паспорт.

Раніше, між розмовами, Ілона вже подавала мені ідеї, як тільки дізналась, що я ще не назвала кішку і одна мені особливо сподобалась, тож…

– Елеонора, Еля скорочено, – посміхнулась я, на що ветеринар якось округлив очі.

– Дивне ім’я для чоловічої особи кота.

– Оу… То це кіт а не кішка, – я зашарілась і трішки подумала. – Тоді Ель. Емануель.

 Знаю, з фантазією в мене не дуже, але мені дійсно сподобалося це ім’я.

Ветеринар знизав плечима і далі продовжував заповнювати паспорт. Попереду кошака чекатимуть вакцинації, проглистування і засоби проти бліх.

– А в майбутньому потрібно каструвати, – доповнив ветеринар, вже збираючись іти.

Кіт у відповідь на його слова по кошачому рикнув і зашипів, наче розумів про що мова.

– Бідолаха, – пошкодувала я кота вже після того, як ветеринар пішов. – Ти тільки переніс те, що я увесь цей час вважала тебе кицькою, так ще й тепер тобі доведеться пройти через котяче міні пекло. Не дивно, що ти поводив себе так не дружелюбно.

Кіт мовчки зиркав на мене, лежачи на канапі і поки я була вдома, то завжди слідував за мною, а коли я підходила поглядити його чи взяти на руки, то навпаки – тікав і шипів. Не знаю, коли і привикну до його біполярності?...

 За час роздумів по домах, ми з Ілоною заскучали і зателефонували Варо, щоб відволіктися.

За ці декілька днів, плани були готові, та все ж,  багато залишалося для нас загадкою. Після вилиття душі Алексом, Варо була трохи в потрясінні, вона не пам’ятала жодного з тих моментів у дитинстві. ЇЇ батьки трохи згодом повернулися додому і вона вирішила почати їх розпитувати.

Френсіс і Лілі довго робили вигляд, що не знали про що річ, та в кінці кінців здалися. Вони принесли якусь коробку з горища, всю в пилюці і пошарпану, для Варо вона виглядала не знайомо. Всередині були фотографії і старі документи. Тепер вона все знала…

Також, цими днями вона не спілкувалася з Максом, та завдяки мені з Ілоною наважилася зустрітися з ним і нормально поговорити. Жовта преса писала йому романи і з іншими акторками, сам він не заперечив слухи. Також він взнав, що Вілма демонеса, та це не применшило його дурне лібідо. Він признався їй у багатьох зрадах…

Ще одна відверта розмова чекала Варо попереду, вже з Алексом.

–Дівчата, я так переживаю, –  вся тряслася Варо, я з Ілоною бачили її у скайпі.

– А ми як переживаємо, – Ілона сунула мене з комп’ютерного крісла, на якому ми удвох сиділи, кіт плентався під ногами і шипів, якщо ненавмисте зачіпали його.