Розділ 10

Розділ 10

– Що?! – викрикнули деякі з присутніх.

– Прошу не перебивайте, а послухайте історію спочатку, – професор, або Джей, як ми знаємо, вже биту годину розповідав хто така Демонесса. –  Вілма, як деякі чули, працює на мене… Ні, – зупинився він, – тут краще почати ще раніше.

У кожної людини з народження є свій ангел і демон, два невидимі наставники – один, як відомо на добро а інший на зло. Вони можуть давати вам вибори в вашій голові, а вам лише протрібно обрати яким шляхом піти. Звичайно самі ангели і демони часто не згідні з таким положенням (та кому яке діло?), тому інколи трішки вмішуються в ваше життя подаючи знаки чи ще якось.

 – Це проти правил, щоб ви знали, але бос не сильно проти, адже так закаляється характер людини, – він показав вгору.

– А інших ангелів і демонів також можна побачити? – загорілись в Ілони очі.

– Тільки коли в них достатньо сили, ну і бажання – додав він задумавшись. – Буває і ненавмисне, але тоді доводиться чистити пам’ять, – заглибився Джей у роздуми.

– А от, щоб ангели чи демони не переходили надто границі і навчались своєму так званому ремеслу, то до кожної групи і сектору приставлені такі як я – наставники, вищі ангели чи демони.

– То ви демон? – втрутилась в розповідь і я.

– І так і ні, юна дівчина. З часом перебуваючи на землі, ми втрачаємо свої сили і доживаємо своє життя як люди. Чи можу я продовжити?

– Угу-угу, – закивали всі у відповідь і професор продовжив.

– Вілма, лише одна з підлеглих мені демонів. Вона слабка у собі і своєму контролі, мені шкода за її поведінку і я прошу вибачення.

– І це все? Простого вибачення не досить! – не витримала Кілла і вскочила з місця. Власто затримав її.

– Хто другий демон і чому вони прийшли у наш світ?

– Цього я вам не скажу, так як сам не знаю, – потер підборіддя Джей. – Вона шкідниця сама по собі, тож думаю, що заради забави.

Власто похнюпився на ці слова професора і сів на канапу позаду себе, а Кілла, скористувавшись тим, що Власто відпустив її руку, скочила вперед.

– Плювати на вашу історію, сили нам поверніть і ми повернемось додому, не хочу брати участь в цьому цирку ангелів і демонів.

– До речі, а чому ангели не втрутились,  – пробурмотіла я і всі повернулися до Джозефа.

– А я що? По перше я не ангел повністю по суті, а лише наділений такими силами.

– А по друге, це не в їх компетенції, – додав професор за Джозефа. – Адже ангели і демони не втручаються в справи один одного, а лише дають, скажемо так, поради. Рідко коли бувають виключення, коли вони маніпулють людьми, але це не надовго і прирікається.

– В сенсі маніпулюють, типу як в «одержимих», – Ілона налякано вирячила очі.

– Щось типу, – усміхався Джей.

– То це правда… – зітхнула Ілона, подумки настановляючи себе більше не дивитись улюблених жахів. Хто зна, що ще може виявитись правдою?

– Ей! – розізлилася Кілла, що ніхто не звертає уваги на її попередні слова. – Ти, сліпошарий чорт, повертай мої сили інакше голими руками тебе задушу, ти…

Кілла запнулась і схопилась за горло, вирячивши очі на професора

– А цього не потрібно, – професор стояв зло шкірившись і витягнувши руку в сторону принцеси. Він потроху почав лякати нас.

– Джей, не перегни палицю, – втрутився Джозеф, намагаючись говорити спокійно. – Ти лякаєш присутніх, – він обвів поглядом усіх, особливо зупиняючись на Ілоні.

Я застигла і просто кліпала.

– Я просто жартував, не хвилюйтесь, – професор опустив руку і Кілла стала ловити ротом повітря.

– З такими жартами, – зло зиркнув Власто, однією рукою ловлячи сестру. – Ти як? – Кілла кивнула і віддихавшись сіла поруч брата.

– Так, що там з Вілмою і силами зміюк? – це було питання від Джозефа. – Мій Про не даремно ж поклав це на тебе.

– Про? – ми з Ілоною зиркнули на Джозефа, але його погляд був прикований до Джея. Знизавши між собою плечима, ми продовжили слухати професора.

– Трохи складно. Вілма недавно обчистила мене, набагато більше ніж я думав. Крім безобідних зіль вона вкрала і цінні артефакти, але і це ще не все. Загалом, я розберуся з нею, та мені потрібно трішки більше сили, щоб втручатися, точніше вашої сили.

– Так ти всю її хочеш забрати? – знову втрутилась Кілла, але зловивши злий погляд, відвернулася.

–Твої крихти мене не цікавлять, тут треба більше.

– Чому? – тільки й змогла вимовити я, як професор продовжив.

– Що я взнав, так це те, що Вілма взбунтувалась, та ще і не сама. Вона зібрала свою групку і надіється втекти з під моєї опіки, боюсь уявити, яких діл вона хоче натворити тут чи у інших світах. Потрібно ліквідувати її, поки ще є шанс.

– Ліквідувати?

– Так, Ілоно. Знищити, стерти з лиця землі і далі продовжити роботу.