Розділ 2

Розділ 2

Все почалося з Ілони… Тоді їй було чотирнадцять років — юна талановита дівчинка, з своїм прагненням пригод і цікавістю в очах, вона завжди виглядала молодше від свого віку. Світло-зелені очі дивилися вперед, зовсім по-дитячому – мило і симпатично; довге русяве волосся романтичними хвильками лежало на плечах, характером вона не ображала навіть клопа, не те, що мухи і завжди намагалася дивитися на світ оптимістично…

Почалося і з Алекс… Подруга Ілони – Алекс дуже відрізнялася від неї, хоча б зовнішністю. Волосся було світлим і рівним, не дуже коротким, до плечей, ніби підстрижене під каре. Світло-блакитні очі здавалися неймовірно глибокими…

Там була і я: невисока (а вже 1 метр 46 сантиметрів!), чорноволоса вередунка з сіро-блакитними очима, вся в батька, крім росту, звичайно, бо він в нас високий.

Багато обставин, одною з яких була і магія, заставили нас з дівчатами не тільки познайомитись, але і подружитися, ставши навіть більше ніж друзями. Наші пригоди тривали все літо, протягом якого ми навчилися і взнали, мабуть, більше ніж за все життя. Ми зрозуміли, що не варто зважати лише на обгортку, як у випадку Макса, якого ми зустріли мінотавром… Чи у випадку Брунхільди – доброї бабці, яка виявилася злим ворогом... Ба, навіть щодо Екхерда ми помилялися, адже він зовсім не страшний і жахливий володар темряви… І ще безліч прикладів можна було б навести, варто тільки згадати…

В наших пригодах хтось знайшов не тільки дружбу, але навіть і любов… Магічний випадок з’єднав мене і Максиміліана ( в документах він тепер Максим Іліан), а на мій п’ятнадцятий день народження він вже зробив мені пропозицію, рано чи не так?

Мама тоді так розгубилася, що переплутала мій вік, хіх. А ми з коханим, пройшовши перевірку почуттів терміном в три роки, назначили весілля осінню цього року, на листопад, щоб навіть у дощові дні, ми були щасливі разом. З його темними очима і таким же волоссям, весільний костюм пасуватиме як влитий.

Щодо Ілони, то вона закохалася в нашого режисера і продюсера Гіла Крістофера, чорнявого і синьоокого красунчика, котрий, намагаючись забути про магію, занурився по вуха в роботу і Ілона могла бачити його тільки на екрані, так і не дізнавшись чи любов у них взаємна. В звичному житті вона його більше не зустрічала. Зараз йому приблизно 27, а Ілоні 18, тому не думаю, що в них щось надалі вийде. Ілона обов’язково собі ще когось знайде, варто тільки забути Гіла Крістофера, про що Джозеф – охоронець Ілони торочить їй ось вже три роки.

Тепер і про Джозефа – симпатичний молодий дракон і ангел-охоронець Ілони в одній особі, в подобі людини має темно-коричневе волосся і темно-зелені очі, чим він мені і схожий на брата Ілони. Постійно охороняє і піклується про неї. Інколи робить так, що його крім Ілони ніхто не бачить, що не рідко ставить її в незручне становище. Як часто вам на вулиці зустрічається людина, яка розмовляє сама з собою? Отож бо й воно. Але їй Джозеф наче не заважає, думаю, що за увесь час вона до нього вже звикла.

З часу наших попередніх пригод минуло цілих три роки і тепер кожен з нас ступає на свій шлях і продовжує свою окрему історію. Адже зовсім скоро я вийду заміж, Ілона планує продовжити акторський шлях, Алекс вирішила стати перекладачем. Наші колишні вороги, які стали нам друзями – Еліс і Кейтлін,  взагалі виїхали у якийсь інший край, точно не знаю куди, сказали, що почнуть свій власний бізнес. Думаю, що без їхнього боягузливого та таки багатого дядька Едуарда Мескінса нічого не обійшлося, адже, хоч він і накивав п’ятами, та встиг забрати все своє чесно і нечесно зароблене багатство. Близнючки поїхали слідом за ним, має ж його хтось контролювати.

– Цікаво в яку саме країну вони поїхали, сказали – теплу… Єгипет?... Може і нам з Максом на медовий місяць чкурнути туди? – при цих словах моє обличчя порожевіло. – Ох, щастя мене просто розпирає, – але я ще всього не розповіла, тому сіла за стіл і дописую новий аркуш нашої історії. Цього року вирішила – поступаю на Журналіста, буду єдиною одруженою журналісткою на факультеті , адже дуже люблю писати і відкривати людям очі, досить вже жити в тумані чи за рожевими окулярами. І хоч я часто соромлюся нових знайомств та боюсь майбутніх інтерв’ю, а думка про те, що хтось буде читати і критикувати мої статті вганяє у краску, все ж, я вважаю, що амбіцій у мене достатньо для цієї роботи. Тим більше, коли захочу – можу бути дуже цілеспрямованою і впертою. В цьому я в маму, яка свого часу, починаючи з дрібної журналістики, пробилася на посаду ведучої своєї улюбленої програми всього за чотири роки. Може для когось це довго, але я вважаю, що почавши з малого і напрацювавши досвід, то в майбутньому досягнеш висот.

До речі про мале… Я також маю підробіток, влаштувалася на нього ще у школі. Після навчання одразу бігала (адже офіціанткам у кафе-барах стояти не доводиться!). Сама робота недалечко від дому, тож що може бути краще? Кишенькові гроші завжди потрібні і завдяки старанням я поступово втілюю свої мрії.

Ось недавно я стрибнула з парашутом, отримавши такі  божевільні відчуття, що просто не передати!

– Вільний полі-і-і-іт, – на мотив Алладіна завела я, але за секунду мене вже перервав звук смс, що надходив з телефону.

Алекс надіслала мені лист від нового Ілониного друга, який я запросила для вступу до університету. Також вона попросила знайти данні про цього ж чоловіка, звісно  одразу хоче його "перевірити на вошивість".

З того часу, як я вперше знайшла при дівчатах досьє на Еліс і Кейтлін, вони стали постійно просити щось хакнути: то нове засекречене меню відомого ресторану, то скачати свіжий запис популярного співака, який ще не випустили публічно, то ще якусь дурницю знайти.