Розділ 23

Ілона прокинулась вдома, очі не хотіли розплющуватися, а потім привикати до світла, скільки вона проспала? Піднялась з ліжка і глянула на тумбочку, там мав бути годинник, який кожного ранку будив її своїм дзеленчанням, але зараз його там не було.

– Дивно, – подумала Ілона, оглянула себе і побачила, що опинилася в піжамі,  –невже мені все наснилося?

Різко нахлинули спогади і сльози, скіпетр лежав на столі в її кімнаті, – ні це не сон, – зітхнула Ілона і пішла одягатися.

– Де ж тоді всі? – подумала Ілона спускаючись по сходах.

– Іде, – почула вона чийсь шепіт, який йшов з кухні, тому попрямувала туди.

– Ура! – закричали зі всіх сторін, як тільки Ілона ступила до кухні.

До неї одразу ж підбігла Алекс і Варо і почали обніматися, – Ілона, ти молодець, – поплескала по плечі Варо, тим часом, як Алекс мовчки обіймала Ілону, не приховуючи виступаючих сліз.

– Я так скучила за тобою, – шепотіла вона, – вибач, що не була поруч.

– Я теж за тобою скучила, – стиснула сильніше подруг Ілона, так, що вони мало не задихнулися. Відпустивши їх, Ілона побачила на кухні ще Еліс і Кейтлін, які усміхались і  тримали величезний торт у формі корони.

– Вітаємо з перемогою, принцесо, – нахилились вони, наче кланяючись і торт посунувся, вони заметушились, швидко поправляючи його і він не впав.

– Обережніше, не дарма ж старалися, – підбіг і Гіл Крістофер, одягнений у фартух, поверх костюму. Він відібрав у дівчат торт і, поставивши на стіл, зітхнув, – які ж ви ненормальні, – Гіл повернувся до Ілони і, помітивши її засмучений вигляд, обійняв.

– Мені шкода, – зашепотів він, Ілона зрозуміла, що він мав на увазі Брунхільду, – але я радий, що ти перемогла її і зараз ціла і не ушкоджена.

– А я рада, що з вами все в порядку, – усміхнулась Ілона витираючи сльози.

– Не зі всіма, – не сміливо підійшла Кейтлін, тримаючи щось у руці.

– В якому сенсі? – намружилась Ілона і Кейтлін відкрила кулак, показуючи Ілоні таракана.

– Фу! – різко відскочила Ілона.

– Не “ фу”, а Екхерд, – надулася Кейт.

– Що? – усміхнулась Ілона і взяла комаху в свої руки, – хочеш сказати що він не перетворився назад?

– Як бачиш. Може перетвориш його? – втрутилась і Еліс.

– Може не треба? Нехай залишається, так він  мені більше подобається, – вдавала злість героїня.

– Ілона! – закричали близнючки.

– Добре-добре, тільки тихо, поки вуха не заклало. Поки потримайте його, – передала таракана знову до Кейтлін і побігла нагору, повернулася вона вже зі скіпетром в руках. – Ну що, Екхерд, молися щоб спрацювало, – змахнула сяючим скіпетром Ілона і сяйво пройшло через комаху, яку дівчата поставили на столі.

Таракан засяяв і світло знову осліпило нас, а вже за мить, перед нами постав Екхерд. І перше що він зробив – це підійшов до Ілони і стукнув її у бік руки.

– За що? – образилась Ілона, – я ж допомогла тобі.

– Я чув як ти говорила, що хочеш залишити мене комахою.

–  Це був жарт,  хоча справді треба було залишити тебе таким – бурмотіла Ілона і Екхерд знову стукнув її.

– А це за що? – запищала Ілона.

– Щоб більше дурниць не робила, придумала ж таке – віддати скіпетр Брунхільді!

– Що?! – здивувалась Еліс.

– Ілоно, як ти могла? – додала і я своє слово.

– Спокійно, я просто послухала своє серце, – усміхалась Ілона потираючи руку.

– Ти що? – на цей раз засміявся Джозеф, який увесь час стояв позаду і якого Ілона не помічала до цього часу.

– Послухала своє серце, – повторила Ілона, – це мені дракон порадив.

– Я тобі нічого не казав, – здивувався Джозеф.

– Не ти, а твій і Брунхільди вчитель. Він говорив зі мною, коли я пішла від тебе з дівчатами, з того темного приміщення у ще більш темне.

– По порядку, будь-ласка, – втрутилась ваша не зовсім покірна слуга Варо, – звідки ти взагалі взяла ще одну частину для скіпетра.

– Ще раз послухала своє серце. Коли ми з Гілом перебували у моєму сімейному склепі і коли вихід почав закриватися, тікаючи, я повернулась, у мене з’явилося дивне почуття і я захотіла забрати дракончика.

– Так от для чого я ризикував життям, заради якоїсь дрібнички?  – почав злитися Гіл.

– Ця дрібничка потім врятувала і твоє життя, – став на захист Джозеф.

– Не перебивайте, мені також цікаво. Ілона розповідай далі, як ти зрозуміла, що Брунхільда, м’яко кажучи, на іншій стороні? – світила очима Алекс.

– Так от, – продовжила Ілона. В цьому мені багато чого допомогло, хоча я до останнього не хотіла вірити в те, що це взагалі хтось з моїх близьких.

Спочатку підозру дав Екхерд, він покликав, – прокашлялась Ілона почервонівши, – він покликав поговорити і розповів мені дещо.

– Ага, покликав, – хіхікала Еліс, – без права на відмову.