Розділ 21

Ранок почався як завжди, тобто не спокійно. Спочатку Еліс розбудила Ілону приблизно о четвертій ранку, тримаючи подушку, вона тихенько підійшла до ліжка, на якому спала Ілона і поштурхала її.

–  Ілона, – шепнула вона, наче привид ступаючи босими ногами.

– Гм, – прогуділа через сон Ілона.

– Ілона, ти не спиш? – Еліс дозволила собі шепнути трохи голосніше.

– Ммм, – розплющила очі Ілона і глянула на годинник, – звичайно не сплю, хто ж спить о четвертій годині, – пробурмотіла вона сердито. – Чого тобі, хтось напав, чи приснилось щось? – проговорила Ілона потираючи очі, адже вони все ще злипались.

– Та ні, – протягнула Еліс зніяковівши і Ілона злісно подивилась на неї. – Не злися, можна лягти біля вас? – Еліс подивилась очима кота з мультфільму “Шрек”, але Ілона лише підняла одну брову.

– І де ж ти тут ляжеш? – оглянула Ілона і без того тісне ліжко, розраховане максимум на півтори людини. – Це тобі не рукавичка щоб влізла ціла купа, що тобі не спиться в кімнаті Брунхільди?

– В тому і проблема що не спиться: в стінах щось шарудить і шкрябається, нізвідки дує вітер, хоча все зачинено і чути чиєсь тупотіння, – покрилась мурашками дівчинка.

– То ти злякалась? – усміхнулась втомлено Ілона.

– І зовсім ні, хочеш сама іди туди спати, – нахмурилась Еліс.

– Дістали, я піду, – не розплющуючи очей встала з ліжка Варо і попрямувала до дверей.

– А ти не боїшся? – знову усміхнулась Ілона.

– Краще бути там, сама і в тишині, доброї ночі, – позіхнула Варо і вийшла.

Ілона і Еліс переглянулися і, знизивши плечима, полягали спати.

Та проспали вони не довго, адже рівно о п’ятій продзвенів ненависний будильник і, з ненавидячим виразом обличчя, три дівчинки, ніби з фільму “прокляття”, попрямували на зйомки трохи набридлого фільму.

Гіл зустрів їх при вході на знімальний майданчик і, з на диво веселим обличчям, відпровадив перед камери.

– Ну що, готові діти? – кліпнув Гіл.

– Так капітан, – в один голос, наче зомбі протягнули дівчата.

Та сонний і поганий настрій протримався не довго, жваві фрази і веселі сцени швидко заставили дівчат підбадьоритися і вже до вечора вони перегнали графік і Гіл повідомив їх, що з таким темпом через декілька днів вони закінчать знімати фільм.

– Класно, – потягнулась Ілона, яка вже не вперше чула слова Гіла про те, що фільм скоро закінчиться.

– Всім дякую за роботу, зустрінемось завтра, – усміхалась і махала практично всім помічникам і візажистам Еліс.

– А їй таки сподобалося, – шепнула Ілона до Варо.

– Ага, диви як втягнулася, – підтакнула їй я.

– Вона напевне і далі б працювала, якби не ніч і втомлені за весь день працівники, –  хіхікала Ілона далі.

– Ага, а потім би сама займалася світлом, мікрофонами і камерою, – вже зовсім розсміялись дівчатка.

– Якби могла, то так і зробила б, – сплеснула Еліс дівчаток по спині, тим самим перелякавши їх.

Героїні позабирали речі і вже готувалися йти, службова машина вже чекала на них.

– Хороший фільм, тільки трохи банальний, – раптово заговорила Еліс.

– В сенсі? – оглянулась до неї Варо.

– Ну, ви дві з чотирьох головних героїнь, не рахуючи мене і тієї епатажної блондинки, – махнула вона в сторону нашої давньої знайомої, яку ми вперше зустріли в аеропорту, по дорозі в Росію,  – ви подруги не розлий вода, – продовжила Еліс, – в вас є свої так звані вороги  і проблеми, єдине те, що є ще третя, ви дружите давно, але ніколи один одного не бачили. Третя з вас живе в Росії, але досконало володіє англійською і завдяки деяким обставинам вирішує потрапити до подруги з іншої країни, це все класно, але в Нью-Йорку ви обоє вступаєте в рок-гурт і закохуєтеся в одного хлопця. Ви по-любому сваритеся і завдяки деяким обставинам миритеся, третя подруга їде до дому всі інші персонажі пересварилися, а потім помирилися і кінець фільму.

– Досить белькотіти! Ти розповідаєш не зовсім те, але схоже. Хіба, не зважати на те, що в фільмі хлопець дуже міцно зв’язаний з магією і його лихий брат близнюк намагається захопити світ, – протеревенила Ілона і очі її раптом схопилися розумом.

– Що з тобою? – помахала Еліс перед Ілоною.

– Нічого, просто в голову раптово прийшла геніальна ідея, або це лише здогадка.

– Ну, розказуй вже, – втрутилась Варо.

– Якщо підтвердиться розкажу, – хитро усміхнулась Ілона і поринула в свої роздуми, так і залишивши нас заінтригованими по дорозі до машини.

 – А тепер додому, – видихнула Варо.

– Ми знову ночуємо в Ілони? – перепитала Еліс, надіючись на це. В її маєтку самій буде ще страшніше ніж в кімнаті Брунхільди.

– Це вже традиція, – знизила плечима Ілона, наче це саме собою. – А Гіл вже пішов?

– Ага, вилетів як стріла, але він заслужив на відпочинок, все-таки працює більше за всіх.