Розділ 11

Ілона прокинулась вже по обіді і то через те, що на кухні щось гриміло і, здається, навіть розбилося. Піднявши голову, а тоді вже ледве відкривши сонні очі, дівчинка повністю прокинулась і поплелась у ванну. Після того як пройшло пів години приємних процедур у ванні, Ілона накинула халат  і пішла перевірити як там Варо. Тихенько відчинивши двері, Ілона побачила подругу ще сплячою і здивуванню її не було меж, так хто ж це бушує там на кухні? Ілона зачинила двері спальні Арчі Варо і швидко спустилась на кухню. Від побаченого Ілона спочатку здивувалась, а потім так зареготала, що аж впала навколішки.

На кухні був повний гармидер: на підлозі валялись паперові рушники, біля них велика калюжа молока, поверх неї розсипана мука і шкаралупи з розбитих яєць, а посередині цього хаосу стояв Макс, який намагався впоратись одночасно з автоматичним міксером, плитою, сковорідкою і машиною для миття посуду, кричачи і поочередно відскакуючи від них, як від скажених. Потім нещасний послизнувся на молоці і тісті, щоб не впасти схопився… за гарячу плиту, зачепив сковорідку, яка пролетіла і впала йому прямо на голову. Схопившись за голову, Макс побачив Ілону і намагаючись прийняти нормальний вигляд встав у позу солдата. На обличчі і темному волоссі добре виднілася мука і здається тісто, признайтесь, кого б таке не розсмішило? Тож Ілона заливалася сміхом наче навіжена і, трохи опанувавши себе, підвелася і витерла сльози, які виступили внаслідок її реготу.

Після того як раптовий напад сміху припинився Ілона вирішила допомогти Максу. Спочатку вона запхнула брудний посуд в посудомийку і закрила її. Потім виключила міксер і досмажила на плиті млинці, як виявилося пізніше, поки Макс просто стояв. Пізніше він також вирішив допомогти і прийнявся прибирати, але одразу ж порізався вгадайте чим, ніколи б не подумала, але шкаралупою з-під яйця.

– Мені здається що те, що тільки жінкам місце на кухні цілковита правда, – усміхнулася Ілона коли закінчила обробляти ранку Максові. Потім вона наклеїла пластир і задоволено промовила: – От і все, прямо як новенький, – оглянула вона Макса і покрутила головою. – Ще одне, може пора тобі змінити гардероб, у тебе здається той самий розмір що і у мого батька, можеш взяти його речі, – оглянула дрантя Макса Ілона і подумки порівняла з безхатьком, хоча Макс зараз в схожому становищі, без дому, сім’ї... Ми точно повинні допомогти і йому.

– Дякую тобі і вибач, я ще ніколи не був таким безпорадним. Просто останнє що я готував протягом останніх чотириста років були лише вівці, миші і інші гризуни, які випадково потрапляли в лабіринт, але я думаю тобі таке не цікаво.

– Ну, а я думаю можна було обійтися без цієї розповіді, зараз мабуть піду приберу на кухні і дороблю початий тобою сніданок, – Ілона встала з крісла, але перечепилась через власну ногу, крикнула і впала прямо в Максові руки.

– Що це тут за шум? – двері відчинились і в кімнату зайшла ще сонна Варо у своїй короткій блакитній піжамі. – Ілона, ти мені весь ранок не даєш вис… – Варо зупинилась на півслові і зойкнула, а як вона ще могла відреагувати на побачене. Перед її очима постала цікава картина: Макс сидів на диванчику, а на його колінах сиділа Ілона, при чому обоє обнялись наче закохана пара і почервонівши дивились один одному в очі.

– Ах ти ж негідник, ану негайно відпусти Ілону, бач який розпусний, от же нахаба! – після того як побачили мене, обоє одразу ж схопилися і ще сильніше зашарілися.

– Це не те що ти подумала, – почав відмахуватись Макс.

– Ах, то я ще і дурна, думки в мене неправильні! – Арчі Варо кинулась з кулаками на Макса. – Ну я тобі покажу, ох покажу, начувайся, – і Варо пішла у наступ. Невдовзі Максові це набридло і він, схопивши Варо за кісті обох рук притулив її до себе, від несподіванки Варо затихла і почервоніла так само як Ілона.

В цей самий момент з відрядження несподівано повернулися батьки Ілони і почувши крики вони покидали валізи і швидко побігли  на звуки. Побачене ними, м’яко кажучи, їх вразило. Ну от уявіть: по хаті ніби пробігло торнадо, стіни і підлога кухні у тісті, крик і ґвалт: – Негідник… Розпусний! – долітали окремі слова з гори… А там… Стоять обійнявшись двоє червоних як буряк невідомих людей посеред твого будинку, обоє напівголі (Макс у дранті, Варо в піжамі) а твоя дочка стоїть біля них така ж червона, наче всі раптово похворіли і що відбулося, тільки додумуй.

– Що тут відбувається? – в один голос викрикнули батьки Ілони.

– Мам, тату, ви все не так зрозуміли, – розмахуючи руками і знервувавшись кричала Ілона.

Поки ми всі заспокоїлись і сіли за один стіл пройшло ще приблизно з пів години. Ілона розказала все в мірі можливого, звичайно ж опускаючи чарівні деталі не притаманні нашому світові. Оскільки мама Ілони вже мене знала, то нам було трохи легше все розповісти.

– А хто цей молодий чоловік?

– А це… – Ілона вже не знала що і придумати.

– Він мій кузен, – намагалась виплутатись я. – Просто він приїхав з іншої країни і йому потрібно було десь жити.

– Так-так, а обіймались ми бо давно не бачились, а Ілона не так зрозуміла, – додав Макс.

– Ну так, здається ми всі один одного не правильно зрозуміли, – Ілона відвела погляд на мене, хоча до того часу я вже все зрозуміла і лише хмикнула.

Всі присутні переглянулись і розсміялись.

– Мам, тату, ну що, можна Макс трохи поживе у нас?