Розділ 9

Ми днями перечитували книги, намагаючись знайти заклинання чи зілля для пошуку Умакри, та всі наші зусилля виявлялися марними. Ілона вже втратила всі надії, аж поки не натрапила на заклинання, яке б допомогло нам знайти нашу пропажу.

(Напевно всі подумали, чому ми не скористалися заклинанням, за допомогою якого ми повернули вирвані сторінки, та якби все було так просто. Справа в тому, що це закляття було так сказати одноразовим, оскільки його можна використовувати лише один раз на 3 роки.)

Ми намагалися зрозуміти і прочитати заклинання, але воно було написано якоюсь невідомою нам мовою. Різні символи один за одним були схожі на різні речі, птахи, ієрогліфи і ще багато іншого. Тому весь настрій з надіями на краще просто канув за секунди.

– Все, я більше так не можу, як тільки ми знаходимо якусь зачіпку, хоч маленький шанс, то не можемо його використати. Ну чому завжди так? – розвісивши нюні, зітхнула Ілона.

– Подруго, тільки не смій плакати, я завжди підтримаю тебе, – Алекс підійшла і легенько обійняла Ілону за плечі.

– Тихіше, ви заважаєте мені думати, – роздратовано мовила я.

– Хоч би там що ти не придумала, нам би нічого не допомогло, – знову за своє Ілона. Ніяк її не зрозуміти, то вона закінчена оптимістка, то безнадійна песимістка. І як їй вдається так швидко міняти маски?

– Невже ти ані стілечки не віриш в мене, між іншим в мене вже з’явився не менш геніальний план ніж всі попередні.

– Так чому ти мовчиш? Ану негайно розповідай. Бачиш що нема вже сили терпіти?– Алекс, тихенько посміюючись, показала пальцем на Ілону.

– Хіх, ну добре, почну з трохи ранішого. Як завжди ви пропускаєте найголовніше. Якщо той вулкан, який ми відвідували, був тим самим, в якому був кристал із заточеним в ньому Екхердом і виходило що це Кейтлін викрала Умакру, то нам потрібно відвідати дім Кейтлін, адже там може бути саме те, що ми шукаємо і навіть більше, – лишень висловила свою думку я.

– Варо, ти геній! – на радощах закричала Ілона і кинулась обіймати мене.

– І як я сама до такого не додумалась. Вирушаємо негайно! – Алекс підняла вказівний палець вгору, наче в фільмах про супер героїв, які нарешті знайшли кубло злодіїв і готові знищити їх.

Як говорять, все геніальне – просто! Не гаючи часу ми поїхали до дому Кейтлін, але    не витримали довго дзвонити і стукати в двері, тож вирішили вибити їх. Варо і Ілона з розбігу вдарили плечима прямо в двері і від болю одразу ж закричали.

– Ау, я думала це буде легко, – тихенько пищала Ілона.

– Угу, в кіно це працювало, – підхопила друга.

– В кіно, в кіно, їй Богу, як діти, – усміхнулась Алекс і зі всієї сили ногою вибила двері.

– Ого! – в один голос мовили ми з Ілоною.

Не чекаючи, наша команда вломилась в будинок і обшукала його вздовж і поперек, навіть не знаю що ми робили б якби приїхала поліція і як би пояснили що ми тут робимо? Перешукавши весь будинок ми не знайшли ні Кейтлін ні книги, в домі було пусто. Залишався ще один варіант – вулкан, не знаю чому, але всі подумали саме про нього. Швидко зібравшись з силами і відкривши портал, ми опинилися біля вулкану, але побачили що запізнилися. Виявляється зілля було вже майже готовим: яйце дракона Кейтлін викрала в секретній лабораторії пана Мескінса, адже мала до неї пропуск, там же взяла і мертву воду, а дерево життя, а точніше маленьке деревце, допоміг їй знайти Екхерд. Ніхто б не подумав, але воно знаходилось в звичайному селі, в звичайнісінької бабусі, хоч воно і виглядало  маленьким, але росло там вже декілька століть.

Кейтлін зойкнула від несподіванки, вона зовсім не очікувала побачити нас в кратері вже майже заснулого вулкана. Ілона одразу ж побігла до казанку з зіллям щоб знищити його, але не встигла. Кейтлін вилила зілля на кристал і той почав світитись яскраво-червоними барвами, по ньому пішли тріщини і він вибухнув.

****

Перед нами стояв сам володар темряви. Екхерд був неймовірно потворним, здавалося, ніби його вигляд передавав всю його сутність і душу, якщо вона існувала. Тіло покривала гниль, тріщини і страшні рани, які прикривав лише довгий чорний плащ, який також був понівеченим. (Здається в них мода на чорні плащі). Всі присутні застигли від страху, лише Екхерд не стояв на місці. Він схопив Алекс і Кейтлін і просто зник.

Ще декілька годин я і Ілона не могли оговтатися, залишилися лише я і вона у цьому майже невідомому місці. Як нам бути далі і що робити? Навіщо Екхерд взагалі забрав дівчат? Ну добре Кейтлін, вона йому допомагає, а Алекс тоді чому?

– Може через те, що вони схожі, дійсно як близнючки. Я тільки недавно це помітила, але навіть без однакового одягу, зачісок і косметики вони неймовірно схожі, а Екхерд то не знає, що це просто тіло, в якому наша Алекс!

–  Потрібно рятувати Алекс в тілі Еліс і злюку Кейтлін, – ніби не слухала мене Ілона, в її очах загорівся вогонь і він не передбачав нічого хорошого.

– Ілоно, я дійсно вірю в те що ми впораємося і врятуємо Алекс і Кейтлін, навіть якщо одна з них не захоче йти, але нам для цього потрібен час, а ми далі не знаємо що сказати матері Алекс і містеру Мескінсу, хоча вже давно його не бачили!

– Ніби в воду канув, – Ілона старалася робити якісь замітки в блокноті, намагаючись зв’язати все і знайти відповідь на одне питання – як нам бути далі?