Розділ 7

Прокинулась Ілона вдома, в Нью-Йорку. Біля неї сиділа її стурбована мама, сонний Гіл, Алекс (у своєму тілі), мама Алекс і навіть близнючки. Побачивши що Ілона прокинулась, всі вони стурбовано заговорили, дехто, радіючи і плачучи, обіймав її, дехто висловлював слова щирого щастя, дехто просто був радий бачити Ілону здоровою.

– З тобою все добре? – сказав Гіл і в його очах відбився його страх, але це був лише страх того що він втратить Ілону.

– Гіл, ти де був? Я все перешукала. І як я опинилась вдома, ми ж були в Іспанії? І мама Алекс… Що, вже одужала? Але ж їй потрібні були операції, дорогі ліки… і… і… – Ілона ще хотіла сказати про Алекс і Еліс, але вчасно прикусила язик, бо не хотіла щоб хтось про це дізнався. Вона встала, обняла маму, потім Гіла, Еліс, яка пручалася зі всіх сил, а потім здалася і просто обійняла її в відповідь.

– Я тоді просто ходив за солодкою ватою, а коли повернувся, то тебе вже не було. А знайшов я тебе на землі, схоже на те що ти зомліла.

– А я як бачиш повернулась в своє тіло, а Еліс в своє, хоча ми не знаємо куди воно спочатку поділось і звідки взялось.

– Алекс! – закричала Ілона.

– Не хвилюйся, знають тільки найближчі, тобто всі, кого ти зараз бачиш, тож без паніки, ми всі заодно, – Алекс підкліпнула.

– А поки ти була в комі нам дали дозвіл на твоє перевезення в Нью-Йорк, – додала свого Кейтлін.

****

Поступово життя набувало звичайної форми, ми закінчили знімати фільм, отримали свій перший гонорар і повністю витратили його на себе, адже матір Алекс – Анна дивом виздоровіла, про неї писали у всіх газетах.

Пройшло десять років… Ми з дівчатами пороз’їзджалися. У Арчі Варо, тобто в мене, вже була своя сім’я: люблячий чоловік і маленька, двох-річна донечка Жозі (Жозефіна).

Алекс довго мандрувала по світу і врешті-решт знайшла своє щастя відвідавши в інтернет-кафе один сайт знайомств, виявилося її співрозмовник сидів біля неї, так вони розговорились, сходили на безліч побачень і згодом зрозуміли що не можуть один без одного і зіграли весілля. В Ілони також був хлопець.(З Гілом нічого не вийшло, адже він вважав Ілону лише своєю молодшою сестрою)

Та не все було так добре як здається. Новий хлопець Ілони – Артем, приховував від неї свою справжню сутність, та і не тільки він.

Одного разу в місті в якому на той час жила Ілона появився новий чоловік, який став її сусідом. Він швидко став добрим другом сім’ї, але Артему новий друг зовсім не сподобався, йому довелося це приховувати, адже заради Ілони він міг піти на все.

Нового друга звали Мішою. Міша почав помічати, що він не подобається Артему, ну і щоб більше з ним подружитися запросив її сім’ю на пікнік. Щоб було веселіше він також запросив і мою сім’ю та сім’ю Алекс. Пікнік проходив у місцевому лісі, до якого було не так вже й далеко. Під час пікніку в хід пішли і спиртні напої, а Міша трохи перебравши почав приставати до Ілони. Помітивши це Артем накинувся на Мішу і почалася бійка. Ніхто з жінок не зміг розборонити обох, і самі ж жінки боялися потрапити під гарячу руку. Коли з-за хмар вже виходив місяць битва припинилась, але припинилась не просто так. Гнів Ілони вилився чистою енергією і вона блиснувши відкинула чоловіків один від одного, але цього на довго не хватило.

Коли місяць вийшов повністю, Міша сильно закричав, його кості ніби переламувались під шкірою, а сам він здається перетворювався. Міша доповз до кущів, з-за кущів його крики переходили в звіриний рев і звідти ж до нас вискочив вже не Міша, а величезний вовк. Міша виявився  перевертнем. На шок не було часу, адже слідом за Мішою, Артем також перетворився в перевертня і битва продовжилась. Ілона ніби читала думки Артема. Вона чула в своїй голові його слова.

– Ось чому він з самого початку мені не сподобався, двом вожакам не можна бути на одній території. Вибач, що я не розповів тобі, кохана, Ілоно… – передача думок перервалась.

Битва між перевертнями тривала всю ніч. Міша лежав знесилений, а Артем ледь живий, обидва тяжко дихали. Артем знову став людиною, але вже не зміг відкрити очі. Ілона стояла між ними. Вона не змогла ступити з місця, плачучи вона впала на коліна, тоді як всі інші ніби застигли. Прямо під її колінами з’явилась прекрасна квітка – вона сяяла прекрасними синіми барвами, і світло її поступово направлялось на Ілону. Квітка зникла, на її місці виникла книга. Ця книга називалась “Умакра”, це була та сама книга, яка б змогла звільнити Екхерда. Вона була із золота і дорогоцінних каменів, через що і була важкою. Вона гарно блищала, а виглядала ще гарніше, її вигляд псувала лише велика ржава колодка, яка очевидно і закривала її. На книзі було написано: “Ключ у твоєму серці, достойна”. Тоді вона не зрозуміла суть тих слів, хоча розгадка була так близько. Ілона підійшла щоб взяти книгу, а вона засвітилась і стала звичайною книгою без слів, зникло золото і діаманти, залишилась лише проста обкладинка з коричневої шкіри і все та ж колодка.

 Потім все зникло: і Артем і Міша і Варо і Алекс, Нью-Йорк… Як наведення…

– Ілона, Ілона… – чувся знайомий голос. – Чуєш мене, Ілона!

Це був голос Гіла, він витягував з безодні і заставляв йти на світло. Ілона розплющила очі.

– Гіл? – тільки й змогла вимовити вона і знову ніби впала в провалля.

****

– Значить книга була у царстві сну, хитро, невже ніхто не додумався що я не пропущу такий варіант. Наївні світляки! – злісно засміявся Екхерд.