Розділ 6

Тим часом…

Пан Мескінс і Кейтлін, озброївшись різним приладдям, пішли діставати кристал, в якому був заточений Екхерд. Подумавши логічно, вони вирішили що пан Мескінс сильніший і тому він опускатиме Кейтлін всередину вулкану, щоб та взяла кристал (а ще роль зіграла і боягузливість Мескінса, яку він старався приховати).

–  Дядьку! Здається я його бачу! Опускайте нижче! – кричала Кейтлін, поки її дядько старався зі всіх сил втримати її старим канатом, прив’язаним до дерева.

 Опускаючи Кейтлін, пан Мескінс помітив дивні фігури у вулкані – це були душі тих, хто загинув чи то від рук Екхерда, чи Скорфа, точно не знати (на лобі в них ж не написано). Роздивившись їх детальніше Мескінс не на жаль перелякався. Коли душі почали підходити до нього, пан Мескінс злякався, кинув канат і втік.

Кейтлін впала на виступ землі, який врятував її, бо інакше вона б впала в саме жерло, хоч лави майже не було видно, та вона б не на жарт вдарилась і обпеклась. Виступ  знаходився на висоті близько 2 метрів над дном вулкану і Кейтлін вже могла сама спуститись вниз і взяти кристал. Та коли вона впала, то втратила свідомість. Коли Кейт опритомніла, то її дядечка і духу не було.

–  Дядьку! Ви де? А-у…

– А-у… а-у… а-у, – відходили ехом її слова.

–  Дядьку!...

– Дядьку… ку… ку… – все ще дразнило її ехо.

– Ну і чорт з вами! Сама виберусь. О! А ось і кристал. Хі-хі-хі, –  раптом Кейтлін зупинилася. – Х-м, а може не треба його визволяти? А раптом він не буде підкорюватись?  А може його не дарма туди заточили?... Та що я говорю? Ще й в голос, як псих якийсь. Треба швидше витягнути кристал і вибиратись звідси, – Кейтлін взяла кристал до рук і намагається його витягнути, але він застряг в землі і не піддається. – Та як його витя... О! Ну нарешті витягнула, а це не так вже й важко – повертіла кристал в руках Кейтлін. –  Ай! Ну ось. Ще й палець поранила до цього проклятого каменю.

Несподівано кристал став дуже яскраво блимати, так що Кейт аж випустила його з рук. Він скотився і впав прямо над лавою. Кейтлін трохи спустилась і підняла його. В кристалі почало з’являтись обличчя Екхерда. На диво воно було зовсім не жахливим, так здавалось спочатку, але потім воно стало потворно-страшним, таким, що Кейтлін злякалась. Повіки його піднялись і показалися його великі зелені очі. Уста його заворушилися і він сказав:

– Слуга моя, для чого пробудила ти мене? Чи знаєш ти що розбудила одного з найстрашніших створінь у світі, повелителя тьми Екхерда? Екхе-кхе.. – почав кашляти Екхерд, але зміг одразу зупинити кашель, правда не надовго.

– Та знаю я, але думаю справа того варта. Ти повинен допомогти мені.

– Слуга моя… Ебхе-кхе-кхе… Кристал стримує мою силу, а без неї я слабкий і не можу навіть вибратись з цього жалюгідного кристала, а залишки тієї сили що в мене є практично ні на що не здатні.

– То скажи мені як тебе визволити і все.

– Це буде легко, якщо звичайно в тебе є Умакра – книга найвеличнішої магії, правда більшість її заклять підкорюються світлій магії, хоча те що нам потрібно двостороннє, – почав думати в голос Екхерд.

– Тобто?

– Працює і на світлу і на темну сторону. Потрібно прочитати чорне закляття “Ометкай”, здається так воно читається і тоді я буду вільним.

– А де її шукати? Ну, цю книгу, де?

– О… Кхе-кхе… Це буде не легко. Я й сам не знаю точно де вона, але в моєму світі є легенда. Щоб знайти цю книгу потрібно бути між звіром і мертвим, при чому вони мають бути в якомусь роді тобі рідними, чи щось тому подібне… Кххе-кхе… Слуга моя, послуга за послугу. Ти мене визволяєш і я підкорююсь твоєму бажанню. Ще одне: ти сама повинна зрозуміти де книга схована, у цьому світі, чи в іншому, а зараз я допоможу нам вийти звідси.

Червоно-гаряча лава закипіла і Кейтлін, тримаючи в руках кристал, на кускові землі, на якому помістилася б тільки вона,  просто вилетіла з вулкану.

Прийшовши в себе тільки вдома, Кейтлін прокинулась на ліжку в своїй кімнаті і подумала що все це було лиш сном, якби не кристал, який лежав біля неї. Вона легко усміхнулась, бо це їй нагадало сценку з фільму Гарі Потер і філософський камінь. Вона колись дивилась цей фільм разом з Еліс. Як шкода, що зараз Еліс немає поруч. Вони з нею з дитинства разом, адже батьки Еліс загинули і матір Кейтлін взяла її під опіку. З того часу вони мов рідні. Кейтлін завжди показувала себе старшою сестрою, а Еліс сміло слідувала за нею. Та після смерті матері Кейтлін, ніби щось тріснуло в серцях дівчат і злоба, як захисний механізм проникла через тріщину. Весь час вони підтримували один одного і тільки дядько був разом з ними, за жахливою випадковістю тати дівчаток загинули в практично однакових авіакатастрофах, тільки в різних літаках, так що дівчатками опікувався тільки пан Мескінс. Так, за гроші можна купити все, крім сім’ї, обіймів, любові, крім того що можна було отримати тільки безкоштовно, але не всім. Вони розуміли, що всі посмішки і доброзичливість дорослих – брехня, вони лише хочуть через них підібратись до дядька, тому краще нікому крім самих себе не відкривати себе справжніх, краще кам’яною стіною бути на своєму, бути жорстокою і тоді ніхто не завдасть тобі болю. Смішно, але спрацьовує. По щоці Кейтлін раптово покотилися сльози. Вона любила Еліс як рідну, але навіть собі в цьому не могла зізнатись, а тепер… А що тепер? Тепер вже пізно…

– Чого це я плачу? Ні, це не через Еліс, ні, я сильна. Це все винні ті двоє. Ще одні, знайшлись герої з різними силами, та ще й до них третя приєдналась. Вони мають все: сім’я, любов, друзі, але забрали єдину цінну людину в моєму житті. Це Алекс мала вмерти. А натомість вона тепер живе в тілі Еліс. Нічого, я їм помщуся.