Розділ 1 *Книга яку я почала писати в 8 років (2006 рік)і закінчила в березні 2016р*

 Ілона була звичайною дівчиною і жила вона в Нью-Йорку, саме там і починається наша історія. Як людина, Ілона досить цікава, і можливо така, що на довго запам’ятовується. Світло-зелені очі дивилися вперед, зовсім по-дитячому: мило і симпатично; довге русяве волосся романтичними хвильками лежало на плечах, характером вона не ображала навіть клопа, не те що мухи і завжди намагалася дивитися на світ оптимістично.

Ілоні Карпюк 14 років, вчиться вона на відмінно, не конфліктує сама і намагається вирішити все по-совісті, але багато людей ображало її адже заздрило, так вона собі завжди думала, тому і не ображалася. У школі в неї практично не було друзів, лише одна скромна і дуже розумна дівчинка Алекс по-справжньому дружила з нею.

Ілона жила в двоповерховому будинку в місті і це не робило поганого впливу на її життя чи здоров’я ( як думають більшість людей, які не живуть у місті). А ще біля будинку був розкішний садок, в якому Ілона і Алекс часто проводили вільний час, там ніколи не літали вихлопні гази і машини по дорозі їздили акуратно. Практично всі водії перейшли на електромобілі і всі правила знали на зубок.

 Подруга Ілони – Алекс дуже відрізнялася від неї, хоча б зовнішністю. Волосся було світлим і рівним, не дуже коротким, до плечей, ніби підстрижене під каре. Світло-блакитні очі здавалися неймовірно глибокими. Шанувальників з боку чоловічої статі в неї хватало, але часто через свою сильну скромність, з хлопчаками не могла зв’язувати і декількох слів. Рідко справа заходила далі ніж “ привіт ”, “ як справи? ” чи  “ який наступний урок?”, але з Ілоною Алекс почувала себе набагато вільніше, жартувала, називала її золотом, а себе сріблом, адже саме так і перекладається її прізвище, Сілвер, тобто срібло і примовляла: – Якщо я срібло, то ти золото!

 Алекс Сілвер часто розповідала Ілоні чарівні і просто неймовірні історії: про чарівниць, тролів, гоблінів, дріад і про інших (як здавалося) уявних істот, які їй снились постійно.

 Учні в школі, так як і більшість оточуючих її людей, вважали Алекс дивною і кожного дня про неї ходили різні плітки, та дівчинка не зважала на це.

 У Ілони з Алекс однакове хобі, вони мають свій канал на YOUTUBE, там знімають багато цікавих відео, показують сценки і навіть цілі історії, також вони співають пісні, читають вірші і практично все вони придумують самі. Спочатку трішки соромились, особливо коли вперше прийшла ідея викласти відео в мережу, але з часом звикли і їхні відео ставали цікавішими і популярнішими.

 Як і у всіх головних героїв в Ілони та Алекс були свої так звані вороги, всього двоє: Еліс і Кейтлін. Через схожість характерів і постійну звичку однаково та стильно одягатися їх прозвали близнючками. Не зважаючи на те що вони “ близнючки ” і їх характери були схожими, все ж вони трішки відрізнялися. Кейтлін – більш хитріша і жорстокіша, а Еліс – трішки добріша і не така розумна як Кейтлін, хоча злобою також вирізнялася, найбільше вони нагадували старших сестер Попелюшки.

 Помітити їхню розбіжність могли тільки ті хто їх добре знає, а таких людей було не багато: крім учнів і деяких вчителів, тільки дядечко Кейтлін і за професією мер – пан Едуард Мескінс та ще декілька людей з їхнього тісного кола.

 Парочку, яку складали Еліс і Кейтлін, наші героїні поза очі називали злючками-близнючками, чи щось в цьому дусі, що також нагадувало схожих близнят з мультфільму Братц.

 Звичайно характери в “ близнят ” на мій погляд не дуже приємні, але чомусь вони користувалися популярністю у школі. В них завжди був наймодніший одяг, туфлі, багато грошей, прикрас і висококласний “ марафет ”. Цим всім їх бавив дядечко Едуард Мескінс – високий, дужий, з величезною лисиною на середині голови і не дуже розумний (говорили поза очі), але як мер, виконував всі обов’язки, тому був вибраним вже вдруге.

 Ті двоє дівчат чомусь найбільше зневажали Ілону і Алекс і тому при кожній нагоді старалися зробити все можливе, щоб бути “ кращими ” за них: вони підкуповували дітей у школі, щоб робити різні капості для наших героїнь, підкуповували вчителів і робили свої оцінки вищими, або морально принижували Ілону і Алекс, але це їм не завжди вдавалося, не всі ж люди корисливі і погані. Тоді на допомогу їм приходив пан Мескінс, який мав багато фінансів і “зв’язків”.

Так і починалися проблеми в Ілони: замість того щоб навчатися вона з Алекс намагалися відбити набіги “злючок”. Так оцінки Ілони стали “нижче плінтуса”, а що ще може хвилювати дівчинку її віку?

                                           ****             

Одного разу Ілона знайшла в своїй поштовій скриньці конверт без адреси відправника, точніше адреса була, але через невідомі проблеми її не можливо  було розібрати, може все було розмито, чи не якісний папір, (чи то в когось такий почерк)  не зовсім зрозуміло.

Розкривши конверт Ілона побачила, що виграла путівку в Японію. Вона ніколи не була в Японії, та і взагалі за стіни рідного Нью-Йорк сіті вона не виїжджала. Дівчинка відчула себе щасливою, адже давно мріяла поїхати кудись за давно вивчені рідні межі, не важливо куди, лиш би побачити щось нове, цікаве, та нагода ніколи не випадала. І ось вона, ця нагода прямо в руках, тільки скористайся нею.

Від радості Ілона навіть не поцікавилася як вона виграла цю путівку, адже ніколи не брала участі в лотереях і розіграшах, але була надто наївна і щаслива, тому і не звернула на це увагу. (Завжди перевіряйте подібні дарунки долі, адже безкоштовний сир буває тільки в мишоловці!)