ЗУСТРІЧ
Ми прийши на міст, були я, Кен і Джуліт.
-А тепер Кене, ДАВАЙ!-крикнула Джулі
Вони почали мене піднімати на руках і…хотіли кинути у холодну річку (я плавати не вмію!).
Я почала вириватися з їхніх рук і тікати якнайдальше! Сховалася у під'їзді, вони побігли далі.
Лізене дихання було дуже водночас тривожним і втомленим, вона так і не зрозуміла, чи це був розіграш, чи повний серйоз.