Частина 7

НА НАСТУПНИЙ ДЕНЬ
Я почала збиратись і йти у школу, Кен мене не зустрів, я була здивована, але на це великої уваги я не звернула, пішла до Джулі, двері були в неї відчиненні, і я побачила ЇХ, вони цілувались і Джулі була напівроздягненна:
-ЩО?! КЕН, як так?! Ненавиджу тебе! Вали з мого життя!!!!
Я з Кеном говорила ночами, мене навіть Джулі ревнувала, як подругу. Але хіба я заслужила, на таке?!
Я сьогодні у школу не пішла, але мамі нічого не казала, купила Латте і круасана, провела день у парку. Телефон був вимкнений…
Коли я його увімкнула, було 10 пропущених від мами і 20 від Кена- цікаво, як він хотів виправдати цю ситуацію?!
Коли я прийшла додому, мати була зла:
-Ліза! Де ти була?! Чому не в школі??!!
Я проігнорила маму, зайшла в кімнату грюпнувши дверима… Мама відразу зрозуміла, що мене краще не трогати.
Я лягла на ліжко і почали ревіти, коли мама пішла в магазин, а тато був ще на роботі, Емма ше не повернулася зі школи, я почала із середини випускати ті емоції та нерви:
-ЧОМУ?! КЕН ТИ Ж КАЗАВ, ЩО ТИ КОХАЄШ МЕНЕ!!!
Я рвала всі наші спільні фотографії і з телефона їх також повидаляла, так боліла душа.
До мене подзвонив ВІН, вирішила взяти трубку:
-Ало, Лізочко це не те, що ти подумала…
-Лізочко, не мовчи, вибач, я можу все пояснити…
-Ще щось? Мені надоїло слухати твої виправдання, краще б правду сказав!
-Вибач пліз?
-Чуєш, Кен, вали з мого життя, зникни, як той порох, почув! А тепер бувай.
І дзвонить вона, Джулі:
-Лізунь все добре?
-Може ще водички запропонуєш?!
-Навіщо ти так?
-Ааа, так це я винна, що ти того…з Кеном?
-Ні, давай зустрінемося?
-Давай!!!